“З 1 січня 2018 року міжнародні українські водійські права припинять діяти на території країн Євросоюзу” – подібні повідомлення рясно розійшлися цими днями українським медіа простором.
З них випливає, що апокаліпсис має статися через виконання Україною своїх зобов’язань в рамках Угоди про асоціацію. ЗМІ при цьому посилаються на керівника Головного сервісного центру МВС України Владислава Криклія.
Спрощено медіа картина виглядає так: Україна повинна до кінця року перейти на “європейські” посвідчення водія з вимогами до них, закладеними у відповідних законах ЄС – і лише з такими “правами” можна буде їздити до Євросоюзу.
Більше того, за словами Криклія, українські водії уже зараз не можуть в’їздити до ЄС зі старими ламінованими “правами”, які не містять терміну дії.
“Вони були безстроковими. Відповідно, такі посвідчення не приймають на стороні ЄС, – стверджував він.
Ну а головний месидж від цієї “кампанії” виглядав так: десь восени має розпочатися видача саме тих нових посвідчень водія, з якими після Нового року і можна буде їздити в ЄС. Треба розуміти, українці вже тепер мали би почати формувати черги на отримання цих “прав”. Було названо навіть ціну – 201 грн. за штуку.
“Європейська правда” спробувала розібратися у ситуації
Що передбачає асоціація?
Угода про асоціацію справді містить положення щодо приведення Україною водійського посвідчення у відповідність до стандартів Євросоюзу. А саме – впровадження відповідного закону ЄС – Директиви Ради № 91/439/ЄЕС від 1991 року, модернізованої 2006-го іншою директивою, 2006/126/EC.
Вона постановляє, наприклад, що водійські посвідчення для категорії В можуть бути чинними максимум 15 років, для професійних категорій – 5 років. Правда і те, що передбачено електронний чіп як запобіжник від підробки. Йдеться і про необхідність регулярного медогляду, про який також згадують в МВС. І так далі.
На цей документ і посилався Владислав Криклій – що, в результаті, й породило масу недостовірної інформації. Втім, під час спілкування з ЄвроПравдою чиновник зауважив, що ЗМІ його слова перекрутили.
Згодом ми отримали від керівника Головного сервісного центру МВС письмовий коментар. Він справді дуже відрізняється від масово поширеної медійної версії.
Перше – Україна не зобов’язана запроваджувати норми щодо посвідчення водія, прописані у згаданій директиві.
“Як і усі директиви, вона несе рекомендаційний характер. Тож ми, зі своєї сторони, розглядаємо рекомендовані норми, їх імплементацію та форму введення в Україні, – підкреслив Владислав Криклій.
“Головний сервісний центр МВС працює над пропозиціями щодо відповідних законодавчих змін та запропонує їх на розгляд парламенту вже восени. Як тільки такі пропозиції нами будуть сформовані, ми поіформуємо суспільство, що саме пропонуємо для впровадження в Україні та у якій формі”, – обіцяє посадовець.
Друге – навіть якщо “європейського” типу посвідчення водія будуть схвалені для видачі в Україні, це не означатиме неможливості поїздок до ЄС із нинішніми “правами”.
“Реалізація положень директиви або можливих нововведень буде стосуватися лише тих, хто у майбутньому буде отримувати посвідчення водія вперше або вже замінювати їх після прийняття таких норм, – каже Криклій.
“В Україні вже видаються національні посвідчення водія, які відповідають частково нормам ЄС. А оскільки закон зворотної дії не має, то у разі прийняття нами нових норм громадяни не повинні будуть міняти посвідчення водія у терміновому порядку”, – додає він.
Власне, переконатися в цьому можна й проглянувши згадану директиву, яка в ЄС набула чинності у січні 2013 року. В ній жодним словом не сказано про те, що стають недійсними для руху в Євросоюзі всі попередні водійські посвідчення.
Більше того, у документі записано: “Будь-яке право на керування, надане до 19 січня 2013 року, не може бути скасоване або жодним чином не закріплене положеннями цієї директиви”.
Природним є і рекомендаційний характер директиви для України. Адже її призначено насамперед для внутрішнього вжитку країнами ЄС.
“Правила, що стосуються посвідчень водія, є суттєвим елементом спільної транспортної політики, внеском у покращення безпеки на дорогах, полегшення вільного руху осіб, які обирають проживання в іншій державі-члені, аніж та, що видала посвідчення”, – так обгрунтовано нововведення.
Тобто, на практиці нововведення стосуються насамперед тих водіїв, які є громадянами країн-членів ЄС і постійно проживають в іншій країні. Угодою про асоціацію між ЄС та Україною не передбачено таких можливостей для українських громадян – а для короткострокових поїздок, знову ж, цілком достатньо нинішніх водійських посвідчень.
“Права” без терміну дії – як бути з ними?
Окреме питання, яке було актуалізоване цією історією – чи можуть їздити до ЄС власники старих ламінованих прав без терміну дії?
Щодо цього Владислав Криклій уже не дав прямої відповіді – на відміну від згаданих вище попередніх коментарів для ЗМІ.
“Сьогодні в Україні видають національні посвідчення водія, приведені до міжнародних стандартів та якими можна користуватися в Україні та за кордоном, а також міжнародні посвідчення водія, відповідно до дії Женевської та Віденської конвенцій про дорожній рух”, – відповів він.
“Національні посвідчення водія останнього зразка – пластикові, вони містять повну інформацію про власника, дату видачі та термін дії і саме ними можна користуватися на території ЄС”, – лише натякає він на неможливість користуватися за кордоном безстроковими посвідченнями.
Згідно з Міжнародною конвенцією про дорожній рух, посвідчення водія справді повинно мати термін дії. Але обов’язковою ця вимога стала 29 березня 2011 року – і стосується посвідчень, виданих державами-учасницями саме після цієї дати.
Водночас згідно зі статею 43 конвенції видані раніше документи і надалі мають визнаватися. До слова, контроль на кордоні ЄС не передбачає перевірку посвідчень водія – прикордонники та митники дивляться лише техпаспорт на авто.
Про що свідчить ця історія?
По-перше, чиновники в спілкуванні з медіа повинні максимально точно роз’яснювати подібні чутливі питання. Так, щоби гарантовано уникнути невірного трактування і не давати приводів для спекуляцій та підозр щодо певних корисливих мотивів держави – звісно, якщо таких справді немає. Зрештою, щоб не дискредитувати ідею європейської інтеграції загалом та належного виконання Угоди про асоціацію зокрема.
Тим більше, що раніше з боку МВС уже були спроби “стимулювати” водіїв масово міняти “права” та державні номери – і це так само обумовлювалося потребою виконувати міжнародні зобов’язання.
Найгучніша історія мала місце 2011 року – з подачі тодішнього очільника МВС Анатолія Могильова.
Він заявив, що згідно з вимогами згаданої вище Міжнародної конвенції з дорожнього руху водіїв зі старими “правами” без терміну дії з 29 березня 2011-го за кордон не пускатимуть. Відповідно, такі посвідчення треба терміново поміняти.
Однак заява Могильова швидко виявилася примітивною брехнею.
Як уже було сказано вище, найпізніше з 29 березня 2011 року всі держави-учасниці конвенції повинні були почати видавати посвідчення водія з зазначеним у них адмінтерміном – а не міняти чинні.
Зрештою, тоді МВС визнало власну дезінформацію. До речі, попутно офіційно підтвердивши: з ламінованими правами без терміну дії можна продовжувати їздити за кордон. У нинішньому МВС це заперечують, хоча у конвенції відтоді нічого не змінилося.
Наступна спроба “розведення” трапилася 2015 року.
Тоді в Міністерстві внутрішніх справ вигадали нову казку – мовляв, виконання євроінтеграційних зобов’язань передбачає перехід на нові реєстраційні автономери. “Європейська правда ” писала про це у статті “ДержАвтоІмітація: урядове прочитання європейських стандартів”.
Батьком скандалу став тодішній заступник міністра внутрішніх прав Сергій Чеботар.
“Нові номерні знаки країн Європи, які використовуються на етапі набуття членства в Європейському Союзі, в Україні будуть введені вже з 31 березня цього року”, – заявив він, пішовши у своїх фантазіях навіть далі за асоціацію з ЄС – прямісінько до членства.
“В Угоді про асоціацію немає жодних норм щодо зовнішнього вигляду реєстраційних номерів автомобілів. Навіть в ЄС немає гармонізації з цього приводу”, – заявили у тоді у представництві ЄС в Україні.
Хочеться сподіватися, що подібне “євроінтеграційне” шахрайство з боку держорганів в минулому. Хоча, звісно, суспільство повинно лишатися пильним.
