Чи варто завантажувати додаток українських розробників “Дій вдома”

Нещодавно в нашій Державі випустили мобільний додаток “Дій вдома” задля того аби контролювати режим обсервації і самоізоляції громадян під час карантину. Чи безепечно використовувати його? Що потрібно знати про нього.

Вже протягом тижня, користувачі Мережі активно обговорюють додаток “Дій вдома”, який за допомогою GPS і селфі має контролювати людей на самоізоляції. Хотів би щось прокоментувати щодо цифрової безпеки цієї програми, але у цьому немає ніякого сенсу, пише Павло Бєлоусов у блозі для НВ.

Дивіться, що нам пропонують: “здоров’я і безпека громадян або неухильне дотримання всіх постулатів демократії”. Але чому нам пропонують або здоров’я, або демократія, а не те і інше? Як вибрати між здоров’ям і демократією? Так не піде, адже нам потрібні обидва варіанти.

З цим додатком держава за наші ж гроші хоче зробити зручності для себе. Але я не хочу, щоб я був зручним для держави, я хочу, щоб держава була зручною для мене. Підміна ролей ні в цьому випадку, ні в якомусь іншому – неприпустима. Не потрібно забувати, хто для кого існує.

Нам кажуть, мовляв, використання програми добровільне, за невикористання штрафу не буде і так далі. Але давайте уточнимо, що це тільки “на сьогодні” і утиски поки тільки в такому обсязі.

А що буде завтра? Де гарантії, що завтра не почнуть попередньо встановлювати цей або схожий додаток на всі смартфони/планшети/смарт-годинники, які продаються в Україні?

Сьогодні це стосується COVID-19, а завтра – людей з нежиттю або карієсом, і, одразу ж під це все потрапляє все населення країни, віком від 3-х років? Сьогодні просять селфі і GPS-координати кілька разів протягом 14 днів, а завтра – передачу аудіо, фото, відео, геолокації, відвіданих сайтів і так далі 24/7.

Чи є гарантії, що такого не станеться? Звичайно, ні.

Приклади інших країн, де є подібні рішення, на мій погляд, теж не працюють. У тих державах встановлена демократія, довіра до органів влади вище, система стримувань і противаг, чесні суди і ось це все. Та й ці аргументи з довірою до влади, скажімо так, теж “притягнуті за вуха”.

Не потрібно бути фахівцем, щоб поглянути на зміст користувальницької угоди “Дій вдома”, який користувачі на автоматі приймають не читаючи – і зрозуміти, що встановлювати його, м’яко кажучи, не варто: “персональні дані можуть передаватися в/з інших електронних інформаційних ресурсів… без додаткового повідомлення суб’єкта персональних даних про таку передачу. Персональні дані можуть передаватися третім особам”.

А “треті особи” це: Міністерство внутрішніх справ України та Національна поліція і її територіальні органи, які отримають доступ до таких даних:

• прізвище, ім’я та по батькові;

• дата народження;

• ознака статі;

• мобільний номер телефону;

• адреса, за якою особа перебуває на самоізоляції;

• інформація про госпіталізацію або самоізоляцію особи, визнаною інфікованою;

• стан здоров’я;

• місцеперебування особи;

• фото особи.

Чи зможе МВС утриматися від того, щоб не доповнити/освіжити свою базу даних громадян? Чи дізнаємося ми про те, що у поліції цього не зробили? Звичайно, ні. Та й я не повірю, що у МВС не скористаються таким випадком.

Вся ця “діджиталізація” повинна полегшувати, а не ускладнювати мені життя, повинна розв’язувати мої проблеми, а не чиїсь. Повинна додавати мені безпеки і свободи, а не відбирати.

І якщо зараз піти на поступки під приводом епідемії і встановити собі подібний додаток, то завтра приводами стане все, що завгодно: нежить, дощ на вулиці або просто чийсь настрій.