Дослідники з Європейського космічного агентства (ЄКА) використали орбітальний космічний апарат Венера-експрес, щоб вперше дослідити атмосферу на темному боці Венери. Результат виявився неочікуваним.
Дослідження показало, що атмосферні умови на затемненій стороні докорінно відрізняються від тих, що існують на “денному” боці сусідньої планети, повідомляє scienceukraine.com.
Суперобертання та стоячі хвилі
Космічний апарат “Венера-експрес” вивчає Венеру вже понад 10 років. За цей час ми дізнались про неї чимало цікавих фактів, проте більшість уваги приділялось полярному регіону та денній стороні, на яку падає світло від Сонця.
“Нам вперше вдалось отримати характеристику того, як відбувається атмосферна циркуляція на нічній стороні Венери в глобальному масштабі.”
– розповідає Хав’єр Перальта з Агентства аерокосмічних досліджень Японії (JAXA), головний автор дослідження, яке нещодавно було опубліковане у журналі Nature Astronomy –
“Хоча атмосферна циркуляція на денній стороні планети була вичерпно досліджена, нам все ще залишалось багато чого відкрити на нічному боці.”
Атмосферний парадокс Венери полягає у тому, що у ній домінують потужні вітри, які рухаються зі швидкістю, яка переважає швидкість обертання самої планети у 6 разів. Цей феномен був названий вченими “суперобертанням”.
Композитне зображення демонструє явище суперобертання у верхніх шарах атмосфери Венери. Не дивлячись на те, що суперобертання було виявлено як на денній, так і на нічній стороні, цей ефект призводить до більш однорідних структур на денній стороні (AKATSUKI-UVI, праворуч). Нічна сторона (Venus Express/VIRTIS, ліворуч) виглядає більш неоднорідною та хаотичною. Джерело: ESA, JAXA, J. Peralta and R. Hueso.
“Ми провели десятиліття вивчаючи ці вітри суперобертання, відстежували, як верхні хмари рухаються на денному боці Венери – їх чітко видно на зображеннях, отриманих в ультрафіолетовому спектрі.”
– пояснює Перальта –
“Однак наші моделі Венери все ще не здатні відтворити це суперобертання, що очевидно вказує на те, що ми випускаємо з поля зору якість частинки пазлу.”
За словами Перальти, дослідники звернули увагу на нічний бік Венери через брак даних, проте це було непросто зробити, оскільки інфрачервоні зображення були недостатньо контрастними.
Зрештою, вчені використали інфрачервоний спектрометр космічного апарата Венера-експрес, щоби отримати зображення нічного венеріанського неба.
Інфрачервоні зображення нічного неба Венери, отримані завдяки бортовому спектрографу Венера-експрес та інфрачервоному телескопу NASA IRTF. Зліва на право: стоячі хвилі (Венера-експрес), загальна структура (IRTF), загадкові нитчасті структури (внизу зліва) та динамічні нестабільності (праворуч). Джерело: ESA, NASA, J. Peralta and R. Hueso
Коли команда Перальти переглянула та проаналізувала нові зображення нічної сторони Венери, вони дійшли до думки, що явище суперобертання тут має ще більш хаотичний характер. Їхній висновок суперечив моделям, які висували інші науковці.
Вчені вперше побачили стаціонарні хвилі у хмарах нічного неба Венери. Джерело: ESA/VIRTIS/J. Peralta and R. Hueso
Знахідка вчених ставить під сумнів попередні теорії щодо стаціонарних хвиль в атмосфері Венери, які пояснювали утворення хвиль результатом взаємодії поверхневих вітрів та природних перешкод, таких як гори. Попередні дані з космічних апаратів свідчать, що у цьому регіоні спостерігається зниження рельєфу, тому вченим доведеться переглянути моделі та знайти нове пояснення цьому явищу.
