Звичайний користувач, який використовує банківську картку для зняття готівки, розрахунків через онлайн-додатки або банкомат, не дуже добре представляє принцип роботи “пластику”. На загальну думку, у картку вбудований чіп, який реагує на електромагнітне випромінювання, що випускається пристроєм, що зчитує, на розрахунковому терміналі в магазині або в приймальному пристрої банкомату. Сучасний смартфон – складний електронний гаджет, який також випромінює електромагнітні хвилі, які теоретично можуть негативно вплинути на працездатність карти.
Зчитування інформації з банківського пластику для безготівкових розрахункових операцій здійснюється декількома методами:
- за допомогою оптичного сканера, що читає штрих-код;
- зняттям інформації на терміналі або банкоматі з магнітної смуги, нанесеної на зворотний бік картки;
- взаємодією приймаючих пристроїв з електронною мікросхемою-чіпом, вбудованим у пластикову “болванку” для карток.
Штрих-код – малюнок у вигляді блоку з множини вертикальних смуг або хаотично нанесених геометричних фігур. Легко зчитується будь-яким оптичним сканером і має найпростіший рівень захисту, тому в основному наноситься на бонусні та знижкові картки, що випускаються магазинами, підприємствами, що надають послуги тощо.
Магнітна смуга – застарілий спосіб зберігання інформації на карті. Розмагнічування – дуже ймовірний результат, якщо потримати карту поруч із потужним джерелом електромагнітного випромінювання, наприклад, дротом під високою напругою, будь-яким пристроєм, оснащеним великим електромагнітом, побутовою НВЧ-піччю і т.п.
Телефон, оснащений акумулятором та мільйонами транзисторів, теоретично здатний розмагнітити банківську картку. У деяких користувачів справді траплялися такі неприємності: пластик після тривалого зберігання поруч із телефоном переставав працювати.
З іншого боку, масового виходу карт з ладу експертами не було відзначено жодного разу, до того ж банківська картка – сама по собі тендітна річ, яка піддається впливу багатьох негативних факторів – від ЕМІ-випромінювання до вологи та високих температур.
Смартфон + карта: як безпечно зберігати їх разом?
Серед експертів склалася думка, що тривале зберігання картки та смартфона поряд один з одним теоретично може призвести до розмагнічування магнітної смуги. Для цього потрібно зберігати обидва аксесуари в безпосередній близькості цілодобово. Більш реальним видається час о 4-6 годині, коли телефон і банківська карта знаходяться на відстані не більше метра в момент денної активності користувача. Користуючись смартфоном, людина тримає його в руках, пластик у цей час лежить у портмоне, кишені одягу чи сумці.
Довідка: радіоінженерами світових виробників GSM-обладнання не виявлено фактів взаємного впливу електромагнітних полів на стан пластикових карток та смартфонів.
Виробники деяких моделей чохлів для телефонів свідомо оснащують вироби кишеньками, перетворюючи їх на візитниці та власники карток. Це зручно: деякі користувачі вважають за краще розплачуватись пластиком і не мають при собі готівку.
Передбачається, що тривале зберігання карток разом з електронним гаджетом може сприяти розмагнічуванню пластику. Всупереч теорії, користувачі, які місяцями використовують чохол як гаманець, не скаржаться на псування карт.
Банки-емітенти випускають пластик з терміном дії від 3 до 5 років: передбачається, що за цей час картка незалежно від принципу дії та рівня захисту піддається природному зносу. Насправді картка здатна служити довше і на момент заміни працездатна.
На безпеку зберігання пластику в чохлі смартфона негативно впливає зовсім не електромагнітне випромінювання: у разі втрати або крадіжки телефону його господар одночасно позбавляється і безготівкового розрахунку, і залишається без зв’язку.
Вище сказано, що крім магнітних смуг та штрих-кодів, у картах використовуються мініатюрні електронні схеми-чіпи, які не містять магніту або інших елементів з електромагнітним випромінюванням. Головні фактори, через які картки з чіпами стають популярними та швидко витісняють носії з іншими способами зберігання інформації:
- високий рівень захисту;
- відсутність збоїв під час зчитування даних;
- доступність електросхем та швидкість виготовлення.
Магнітні смуги ще наносяться на “чіповані” картки як дублюючий спосіб використання у випадку, якщо чіп вийде з ладу. Мікросхема не схильна до електромагнітного випромінювання навіть від електродвигунів потужністю від 5 кВт, тому загрози розмагнічування немає.
Безпека карт: чому вони найчастіше виходять з ладу
Причини, через які банківські картки перестають працювати:
- мікроподряпини та мікротріщини, які з’являються при носінні пластику разом з ключами, іншими твердими та гострими предметами в сумках, кишенях одягу, бардачках авто тощо. Згодом приймальні термінали перестають розпізнавати дані як на магнітних смугах, так і на електронних чіпах;
- прямі сонячні промені, нагрівальні прилади, надвисокі температури у приміщенні. Тепло деформує пластикову болванку, скорочує термін служби мікросхеми;
- волога, яка потрапляє на карту – достатньо викупати одяг у водоймі чи пральній машині, щоб втратити кошти безготівкових розрахунків.
Грунтуючись на інформації вище, слідує:
- Теоретично електромагнітне випромінювання від смартфона може розмагнітити пластикову смугу на звороті банківської карти.
- Користувачі носять картки у чохлах телефонів і не скаржаться на вихід пластику з ладу.
- Карти оснащені електронними чіпами, які не впливає електромагнітне випромінювання.
