Під час Другої світової війни компанії-виробнику Hugues Aircraft було доручено керівництво програмою H4, яка полягала у розробці великогабаритного транспортного гідролітака для заміни вантажних суден типу Liberty Ship, які, забезпечуючи сполучення між двома берегами Атлантики, регулярно наражалися на напади німецьких підводних човнів. Однак цей проект зазнав невдачі та реалізований не був.
Тим не менш, ця ідея залишилася актуальною, оскільки через вісімдесят років DARPA, агентство Пентагону, що займається інноваціями, вирішило відродити її у своїй програмі будівництва широкофюзеляжного гідролітака «Liberty Lifter».
Як повідомлялося в окремих публікаціях DARPA, цей проект вирішив об’єднати можливості екраноплану та гідролітака з метою розробки транспортного засобу, здатного нести корисне навантаження у 100 тонн.
“Йдеться про розробку класу транспортних засобів, який міг би усунути основні експлуатаційні обмеження традиційних повітряних та морських транспортних платформ”, – пояснило DARPA у серпні 2021 року.
Крім того, вказувалося, що завдання цього літака повинні виходити за рамки простого перевезення вантажів або військ, оскільки DARPA згадало десантні операції і, у більш загальному плані, роль такого літака в концепціях EBAO (Expeditonary Advanced Base Operations) та “розподілених морських операцій” (DMO) – Distributed Maritime Operations).
Як відомо, принцип екраноплану заснований на аеродинамічному явищі, яке називається «ефектом землі». Простіше кажучи, що нижчий літак летить, то більше збільшується його підйомна сила. Під час Холодної війни в СРСР було збудовано відомий екраноплан, який отримав на Заході назву “Каспійський монстр”. Він мав водотоннажність 550 тонн і довжину 100 метрів, міг літати на висоті близько 14 метрів і зі швидкістю 550 км/год. Оснащений десятьма двигунами, його радіус дії становив 3000 км.
Безумовно, такий літак із зазначеними можливостями може літати за межами радіолокаційного покриття та, отже, діяти у складних умовах. Крім того, він може замінити транспортні судна, потенційно вразливі перед підводними човнами супротивника та морськими мінами. Тільки він має дві недоліки: він громіздкий і може використовуватися тільки в тиху погоду. Звідси і вимога DARPA зробити Liberty Lifter апаратом, що має характеристики екраноплану та гідролітака.
У лютому 2023 року Пентагоном для участі у цій програмі було відібрано два промислові підприємства. А саме, розташована в Сан-Дієго, Каліфорнія, компанія General Atomics, що займається проектами в галузі ядерних технологій та оборонними замовленнями. І Aurora Flight Sciences – дослідницький підрозділ компанії Boeing у Манассасі, штат Вірджинія, що займається розробкою безпілотних літальних апаратів спеціального призначення.
Кожна з цих компаній представила різні проекти. Так, General Atomics зробила ставку на двофюзеляжну конструкцію, як у експериментального літака Messerschmitt Bf 109 Z Zwilling із розподіленою силовою установкою, із дванадцятьма турбогвинтовими двигунами. Зі свого боку, Aurora Flight Sciences дотримувалася більш «класичного» підходу, черпаючи натхнення в Boeing Pelican ULTRA, літак з розмахом крила 152 метри, який мав нести навантаження 1270 тонн і розробка якого була зупинена через скорочення прийнятого в 2003 році бюджету.
Зрештою, «класичний» дизайн переміг і 9 травня ц. Пентагон оголосив, що Aurora Flight Sciences повідомила про контракт на 8,3 мільйона доларів на “продовження поточних робіт за програмою будівництва Liberty Lifter”.
Проте, в порівнянні з первісним уявленням, концепція Aurora Flight Science еволюціонувала, перетворившись з т-подібного на пі-подібний літак, що, як вказують американські військові експерти, конструктивно ефективніше при установці аппарелі ззаду. Крім того, поплавці були переміщені з бічних лонжеронів на закінчування крила, щоб збалансувати ефект землі.
Як повідомляється, надання фінального проекту цієї конструкції має відбутися у 2025 році з метою запуску першого прототипу наприкінці 2027 року.