Запропоновано нову гіпотезу про функції коротких, але потужних передніх лап тиранозаврів – «бойові лапи».
Ще більше ста років тому палеонтологи помітили, що передні кінцівки тираннозаврів – це дивний парадокс. З одного боку, вони занадто малі (близько метра в довжину) і малорухливі для того, щоб спиратися на них або повноцінно використовувати в бою. З іншого боку, настільки масивні, а ділянки для кріплення м’язів настільки виражені, що ці лапи явно мали вражаючу силу. Таке поєднання не могло не породити масу пояснень, жартів і мемів.
Вчені припускали, що передні лапи допомагали тиранозавра утримуватися під час спарювання. Що, відштовхуючись ними, ящери могли швидко піднятися з лежачого положення, і що ці кінцівки – просто рудименти. Ширша інших популярна гіпотеза про те, що тираннозаври утримували передніми кінцівками жертву, поки потужні щелепи розправлялися з нею. Нову версію на щорічній зустрічі Геологічного товариства Америки (GSA) озвучив дослідник з Гавайського університету Стівен Стенлі (Steven Stanley).
На думку Стенлі, з урахуванням того, що кожна з передніх лап тираннозавра була дуже сильна і закінчувалася парою небезпечних 10-сантиметрових кігтів, вони могли виконувати «бойову» функцію, дозволяючи пошматувати противника, завдаючи йому вкрай серйозні рани. На це вказує і геометрія кігтів, конусоподібних і гострих, більше схожих на «ударні» кігті ведмедя, ніж на кігті орла, призначені для захоплення.
Варто сказати, що далеко не всі фахівці прийняли нову гіпотезу. Томас Хольц (Thomas Holtz) з Мерілендського університету в Коледж-Парку зауважив, що у дорослих тиранозаврів передні лапи навряд чи могли служити зброєю вже в силу того, що не діставали навіть до переднього краю його власних величезних щелеп. З іншого боку, у молодих рептилій ці кінцівки залишалися ще довшими щодо розмірів тіла, і цілком могли використовуватися в бою.
