Вчені розгадали загадку Плутона

У новому дослідженні, опублікованому в журналі Icarus, астрофізики розповіли, чому на Плутоні утворився рельєф, схожий на крижані леза, що стирчать із землі.

Про крижаний частокіл астрономи дізналися близько двох років тому, коли отримали знімки космічного зонда NASA New Horizons, який пролітав поблизу Плутона. На фотографіях було помітно, що поверхня карликової планети всіяна величезними гострими «крижаними лезами».

Такий частокіл в основному знаходиться на найвищих точках планети і на екваторі, а їх максимальна висота – 500 метрів. Виявилося, що такі крижані брили, що підносяться на сотні метрів, з’явилися внаслідок ерозії, яка повільно розповзається по гігантським пагорбам із замороженого метану. Через те, що клімат Плутона змінювався, ерозія проникла всередину крижаних утворень і розколола їх, змусивши крижані осколки стирчати в різні боки.

До такого відкриття прийшов астроном Джеффрі Мур з Дослідницького центру NASA в Каліфорнії, припустивши, що ці крижані структури спочатку сформувалися на поверхні під час того, як атмосферний газ охолоджувався все сильніше.

Тоді у астрономів виникло питання: чому метановий лід стирчить у вигляді гострих хребтів, коли йому належить просто застигати в формі великих крижаних крапель на поверхні планети. Як показали дослідження, на Плутоні трапляється відлига, частина льоду відтаює і починає випаровуватися, при цьому метан не перетворюється в рідину, а з твердого стану переходить відразу в газоподібну.

Цікаво те, що подібні реакції відбуваються і на Землі, але, звичайно, не в таких масштабах. Такі наземні структури відомі як кальгаспори – снігові утворення висотою всього 1-1,5 метрів, які зовні дуже нагадують частокіл на Плутоні.

Якщо гіпотеза Мура вірна, то подібна структура є продуктом поверхневої активності, яка триває вже досить довгий час. Астроном вважає, що подібні крижані леза є і на іншій стороні Плутона, про яку людству ще мало що відомо.