Вони змогли нагріти гарячий об’єкт від холодного. Для цього був використано хлороформ (CHCl3), розчинений в ацетоні.
Вчені заздалегідь заплутали ядра атомів вуглецю і водню, а потім впливаючи на них ядерно-магнітним резонансом, створивши умови, за яких час буквально рухався назад. При цьому ефект фіксувався на макро-, але й на мікрорівні.
“Ми спостерігали спонтанний потік тепла, спрямований від холодної системи до теплої”, – зазначають фізики університету АВС.
У звичайних умовах тепло йде від більш теплого до менш нагрітого тіла. Це пояснюється другим законом термодинаміки, згідно з яким ентропія в замкнутих системах наростає.
Ентропія – в даному випадку може інтерпретуватися як міра невизначеності (невпорядкованості) деякої системи, наприклад, будь-якого досвіду (випробування), який може мати різні наслідки, а значить, і кількість інформації.
Насправді ж це поки не вирішена загадка, а другий закон – лише “зовнішній” її прояв. Тому капучіно важко розділити на чорну каву і молоко, а гаряча чашка гріє холодні руки.
Науковці припускають, що спочатку (до Великого вибуху) Всесвіт був “розпечений”, а енергія в ньому була розподілена рівномірно. З часом ентропія зростала, що й визначило напрям “стріли часу”. Сам термін “стріла часу” був придуманий фізиком Артуром Еддінгтоном.
Як зазначають вчені, цей ефект дає розуміння феномену часу, його зв’язку з ентропією і квантовою заплутаністю. При цьому цікаво, що канадський фізик-теоретик Бен Типпет довів принципову можливість створення машини часу, хоча б на рівні математичної моделі.
Його модель заснована на ідеї, що четвертим виміром Всесвіту є час. Це дозволяє припустити наявність просторово-часового континууму, в якому різні напрямки простору і часу з’єднані тканиною Всесвіту.
