Головна Блог сторінка 7022

Чи з’явиться нова валюта КриптоГривня?

Час читання: 4 хв.

Півтора року тому в квартирі голови криптовалютної біржі KUNA Михайла Чобаняна співробітники кіберполіції шукали «валізу біткоінів». Віртуальну валюту так і не знайшли, проте відмінно посприяли просуванню біткоінів в Україні. У ЗМІ пройшла безкоштовна піар-кампанія, що описувала захоплюючі деталі обшуку. Багато українців, які раніше і не чули про криптовалюти, зацікавилися ними, і поступово почали інвестувати. «Безумовно, силовики зробили рекламу. Шкода тільки, техніку не повернули, прикро за велику колекцію зв’язківця», – жартує Чобанян, відповідаючи на питання Mind.

Сьогодні ІТ-підприємець не лише продовжує розвивати власні проекти, а й складає грандіозні плани зі створення національної криптовалюти – КриптоГривні.

Mind з’ясовував, чому Чобанян вирішив виконати роботу НБУ, як буде монетизувати проект і які перспективи КриптоГривні в нашій країні.

Чому регулятор довго «запрягає»? НБУ вже декілька років поспіль заявляє про інтерес до криптовалют, про важливість створення власної. Раніше регулятор декларував намір емітувати КриптоГривню на базі блокчейну вже в IV кварталі 2017-го. У червні цього року директор департаменту стратегій та реформування Нацбанку Михайло Видякин заявив, що Нацбанк лише роздумує над запуском національної криптовалюти: «У НБУ йде дискусія – чи можлива третя форма грошей, не прив’язаних до банківських або інших фінансових установ. Можливо, в найближчому майбутньому це рішення буде прийнято».

Михайло Чобанян пояснює «оперативність» регулятора банальною відсутністю профільних топів: «Немає керівника Нацбанку, є тільки в.о. І особи, що  відповідає за проект, теж немає. По суті, зараз нема кому приймати політичні рішення. Але я сподіваюся, що це незабаром зміниться».

Криптовалютний експерт, засновник bitup.io Кир Келевра вважає, що інтерес НБУ до криптовалют зовсім не означає, що якісь дії з боку керівництва відбуватимуться: «На мій погляд, НБУ займає вичікувально-дослідницьку позицію стосовно криптовалют, чого не можна сказати, наприклад, про технологію блокчейн. Але, правду кажучи, блокчейном цікавиться більше уряд і окремі міністерства, але не варто применшувати їхню вагу і значимість у глобальному відношенні держави до криптоіндустрії в цілому».

Навіщо поспішати? Чобанян вирішив форсувати процес. «У світі ще ніхто не експериментував з національними криптовалютами. Хоча в Англії, Китаї та навіть Росії почали говорити про її створення. Ми прекрасно розуміємо, хто першим запустить – той і буде на коні. Решта стануть наздоганяти. Ми не хочемо бути в хвості паровозу».

ІТ-підприємець вважає, що не тягне ковдру на себе: «Це не робота НБУ як такого, а завдання для фахівців – технічних і криптоекономістів. А ми знаємо цих фахівців і можемо все відтестувати на цільовій аудиторії, до якої нам легко звернутися. Нам простіше, бо ми піонери цієї індустрії в Україні та підтримуємо контакти з усім світом. Щоб не втрачати час, коли у нас є можливість потестувати нову систему, ми цим і займаємося».

Що встигли зробити? Зараз проект розробляється на базі блокчейну. Тривають відкриті тести альфа-версії системи і додатків. «Надалі все це доопрацюємо, вдосконалимо, знову протестуємо – вже більш широко», – розповідає Чобанян. Потім ІТ-підприємець обіцяє прив’язати баланс КриптоГривні до балансу на біржі KUNA у співвідношенні 1:1.

Плановані інвестиції в проект? Обсяг необхідних і вже внесених вкладень Чобанян відмовився розкрити: «Не готовий. Поки розробку фінансуємо ми самі. Для нас цей проект – один з ключових. І справа тут не в грошах, а в тому, щоб бути попереду, в авангарді технологій майбутнього. Це імідж не тільки наш, а й нашої держави як світового лідера в цій галузі».

Як окупатиме інвестиції? «При виході з альфи у бета-тестування ми переведемо цей проект до фонду розвитку соціальних інновацій «КриптоРоусь». Наповнюється фонд на благодійній основі. А бажаючих допомогти в розвитку в нашій країні досить», – вважає ІТ-підприємець.

Навіщо КриптоГривня українцям? Міжнародні криптовалюти наші співвітчизники в основному розглядають як засіб інвестування. КриптоГривня навряд чи зможе скласти їм гідну конкуренцію і потіснити ті самі біткоін, лайткоін, ефір тощо. Чобанян і не ставить таке завдання для свого дітища: «У неї інша роль. Вона не конкурент іншим криптовалютам. По суті, КриптоГривня стане зручним платіжним засобом, прив’язаним 1:1 до реальної гривні. Ми хочемо запустити інструмент виведення гривні з біржі. Він працюватиме цілодобово, без вихідних і банківського дня. У нас немає мети створити ще одну криптовалюту. Наша мета – експеримент з токенизованими безготівковими грошима, який підготує ґрунт для впровадження КриптоГривні НБУ».

За рахунок зручності, швидкості та дешевизни транзакцій КриптоГривня може стати «безготівковою готівкою», вважає ІТ-підприємець.

«Без сумніву, КриптоГривня має потенціал нарівні з будь-якими національними криптовалютами. У разі її запуску навряд чи вона матиме будь-який вплив на інші криптовалюти, бо виконуватиме свою, особливу роль на мапі всієї індустрії блокчейну, – пояснює Кир Келевра. – Коли люди зрозуміють усю значимість криптовалют у цілому – тільки тоді можна буде говорити про глобальне місці КриптоГривні на ринку. Не виключено, що в нашій країні це станеться швидше і ефективніше, бо Україна входить до топ-10 країн з розвитку та інтеграції блокчейн-технологій».

На його думку, КриптоГривня використовуватиметься не лише в якості об’єкта інвестування, але і як зручна електронна розрахункова одиниця з високим рівнем технологічної довіри. «Зараз не стали популярними національні платіжні системи без блокчейна саме через високий ступінь недовіри до централізованих систем. У КриптоГривні може бути зовсім інше майбутнє, бо це буде децентралізована і безпечна система платежів і розрахунків. Саме з цієї причини КриптоГривня матиме подвійне призначення. Уже при використанні цієї технології користувачам стане зрозуміла доступність, простота і прозорість подібних рішень. Я думаю, що КриптоГривня може сподіватися на успіх. Тільки час покаже, наскільки цю ідею можна застосувати до сьогоднішніх реалій України», – вважає Келевра.

джерело

Реклама

Mazda розробила двигун внутрішнього згоряння

Час читання: < 1 хв.

Нова технологія, яка надійде в продаж із 2019 року, дозволить машині працювати на 30% ефективніше.

Mazda Motor Corp заявила, що стане першим у світі автовиробником, який використовує значно ефективніші бензинові двигуни нового покоління, повідомляє Reuters.

Нова технологія називається «займання від стискання» (compression ignition – англ.), над її втіленням інженери працювали протягом десятиліть.

Новий двигун Skyactiv-X із займанням від стиснення економить на 20-30% більше палива, ніж інші двигуни японського автовиробника. До того ж на 10-30% зросте крутний момент, а час реакції на натиснення педалі газу стане меншим. Крім того, новий двигун обіцяє значно знизити вміст у вихлопних газах оксидів азоту і сажі. Проекти такої технології вже розробляються  в Daimler AG і General Motors Co.

Mazda заявила, що планує продавати автомобілі з новим двигуном з 2019 року.

«Це великий прорив», – сказав Ріоджі Міяшіта, керівник автомобільної інжинірингової компанії AEMSS Inc.

«Ми будемо і надалі докладати фундаментальних зусиль, щоб створити ідеальний двигун внутрішнього згоряння, – сказав журналістам глава R&D Mazda Кіеші Фудзівара. – Розвиток електромобілів необхідний, але… двигун внутрішнього згоряння повинен бути першим».

Запалювання гомогенної суміші від стискання дозволяє запустити двигун, не використовуючи свічки запалювання.

Mazda  не буде постачати свій унікальний двигун іншим автовиробникам, зазначає виконавчий віце-президент Акіра Марумото. Він назвав нову технологію двигуна Mazda «серцем» компанії.

Слід сказати, що Mazda  планує розширювати і діяльність електрокарів з 2019 року, але продавати їх буде тільки в тих країнах, де є необхідна інфраструктура або обмеження на експлуатацію звичайних машин з двигунами внутрішнього згоряння.

Також компанія планує з 2025 року встановлювати на нові машини автопілоти.

 

Реклама

Названо найспекотніші місця на Землі

Час читання: 3 хв.

У поточному році майже на всю планету обрушилася аномальна спека. Вчені вважають, що дана погодна тенденція пов’язана з глобальним потеплінням, яке поступово починає набирати обертів. У той же час, багато дослідників помітили послідовність збільшення температурного режиму на Землі. Погодний максимум в північній півкулі збільшується з кожним роком, що не може не викликати побоювань. Примітно, що в світі є місця, жителі яких страждають від спеки майже завжди. Варто розповісти про найспекотніші локації на нашій планеті, пише ProNews.


Найспекотнішим материком на нашій планеті є Африка. Місцеві жителі за багато тисяч років змогли адаптуватися до кліматичних особливостей, однак іноді і вони не можуть витримати перепадів температур в позитивну сторону. Найспекотнішим містом Африки є Ефіопський Даллол. По суті, він являє собою вимерле поселення, в якому в даний час ніхто не живе. Даллол тримає свій температурні позиції круглий рік, тому з усією відповідальність можна сказати, що ці теплі місця взимку точно будуть зігрівати туристів.

Примітно, що середньорічна температура в місті становить приблизно 34 градуси за Цельсієм. Це означає, що навіть у найхолодніші зимові дні вона опускається лише на кілька градусів. Даллол славиться гідротермальних джерелами, оскільки це вулканічно-активний регіон. За словами фахівців, саме через сейсмічну активність на даній території постійно зберігається висока температура.

Ще одним з найспекотніших місць в Африці є Кебілі в Тунісі. Тут температура щорічно ставить нові рекорди по максимуму. У поточному році вона піднялася до 55 градусів за Цельсієм. Кебілі – це красивий оазис пустелі, де врятуватися від нетерпимої спеки можуть місцеві жителі. Примітно, що на території навколо нього майже немає води і рослин, через що мешканцям Тунісу доводиться рятуватися від смертельного Сонця саме тут. На думку вчених, дана територія була заселена ще 200 років тому. Тоді місцеві жителі використовували гарячі джерела для приготування їжі і обробки різних матеріалів за допомогою високих температур.

Від нестерпної спеки також страждають і жителі прилеглого містечка Тімбукту. Місто знаходиться на перетині торгових шляхів в глибині Сахари. Раніше воно постійно було заповнене торговцями, проте в сучасному світі є історична пам’ятка. Тімбукту – одне з найспекотніших місць на Землі. За словами фахівців, в рекордні роки температура повітря в ньому становила приблизно 56 градусів вище нуля.

У зимовий період вона опускається максимум на 10 градусів, через що турист не зможе відрізнити пору року по погоді. Однак, погода в країні дуже мінлива, теплу погоду і відпочинок можуть зіпсувати сильні вітри. Втім, навіть незважаючи на це, купатися дуже навіть комфортно. Примітно, що в Тімбукту постійно дуже багато туристів, зокрема взимку, так як тут навіть в лютому дуже тепло.

Найспекотнішим місцем в Єгипті є Шарм-Ель-Шейх. У зимовий період мінімальна температура повітря тут становить близько 20 градусів. Примітно, що погода в країні дуже мінлива, через що іноді посуха і спека можуть змінитися сильним вітром і дощами. Опади можуть не припинятися протягом декількох днів. Шарм-Ель-Шейх приманює туристів своєю загадковістю. Багато, хто був в єгипетському місті, розповідають, що через кілька днів перебування в ньому спека відчувається не так сильно.

У Росії також існують найспекотніші місця. Серед них варто виділити Краснодар. Найтепліше місто Росії розташовується в південній частині країни. Середньорічна температура повітря тут становить 12 градусів вище нуля навіть з урахуванням зими. Експерти відзначають, що в останні роки температурний режим в Краснодарі почав змінюватися в бік підвищення температури. Влітку стовпчики термометрів показують близько 30 градусів тепла, в окремих випадках і районах температура повітря може становити до 45 градусів на сонці.

Примітно, що найспекотніше місце в Росії розташовується в Калмикії. Саме там в 2010 році була зафіксована температура повітря в 45 градусів вище нуля. Найтепліше місце в Європі варто пошукати з Греції. Тут теж встановлений температурний рекорд. Недарма сюди в сезон спрямовуються натовпи туристів, викупатися в Середземному, Егейському та Іонічному морях і, звичайно, подивитися на місцеві визначні пам’ятки.

Також досить жарким кліматом відрізняється і Іспанія. Саме тут знаходиться знаменита Майорка. Середньорічна температура повітря тут становить приблизно 30 градусів вище нуля. Туристи вважають за краще ніжитися на берегах Балі, Таїланду, Індії, Малайзії, Сейшельських і Мальдівських островів. Дані місця також можна віднести до найспекотнішим. Також варто розповісти і про Канарські острови, де вологість досягає 80 відсотків, через що спека відчувається ще сильніше.

джерело

Реклама

Лікарі розповіли, продукти від яких потрібно відмовитись

Час читання: 6 хв.
Більшість з нас знає, що подвійний чізбургер з беконом або шматочок чізкейку – це зовсім не корисні продукти.
Але повірте: вони не шкідливіші за тих, що, швидше за все, лежать на полиці вашого холодильника. Ви їсте їх кожен день, і саме вони додають в ваш раціон зайві калорії, жири, цукор і сіль.
Ось 10 найменш корисних мешканців вашого холодильника. Але приємно те, що їх з легкістю можна замінити більш дієтичними аналогами.
Морозиво
Подивимося правді в очі: вітчизняні виробники роблять дуже смачне морозиво! На жаль, вживання цього десерту загрожує набором зайвої ваги. Навіть якщо ви з’їдаєте всього одну порцію, ви можете перевищити рекомендовані щоденну норму за кількістю жирів і калорій.
Наприклад, в 100 г класичного пломбіру (це одна порція в стаканчику) міститься 227 ккал і близько 15 г жирів.
Ну, а тепер зізнайтеся, що влітку ви навряд чи втримається від того, щоб не з’їсти подвійну або потрійну порцію. Далі рахуйте самі.
Здорова альтернатива. Хороша новина: вам не потрібно повністю відмовлятися від морозива. Шукайте смачні аналоги, з низьким вмістом жиру і цукру – і,які, мають більш низьку калорійність. Наприклад, ягідне морозиво (щербет). По-перше, порція його зазвичай важить менше (близько 70-80 г), по-друге, в ньому в два раз менше калорій (приблизно 120) і жирів (до 1,5 г).
Ще більш корисною для здоров’я альтернативою є свіжі фрукти з йогуртом.
Майонез
Майонез – не найшкідливіша їжа, якщо ви іноді з’їдаєте по 1-2 чайні ложки. Але більшість «гурманів» вживає цей соус занадто часто і багато, а в ньому міститься від 360 ккал і 40 г жирів на 100 г продукту. У традиційному «Провансаль»ще гірше: більше 600 ккал і 60 г жирів.
Здорова альтернатива.
По-перше, можна використовувати легкий майонез, який містить всього 35 ккал і 3,5 г жиру на столову ложку. Смак майонезу при цьому зберігається. По-друге, не забувайте про такі соуси, як гірчиця, соус для барбекю, сальса, соус чилі або тако. Якщо ви не бажаєте відмовлятися від майонезу зовсім, то скоротіть спожиту кількість до двох чайних ложок – в них буде приблизно 60 ккал і 6,7 г жирів.
Газована вода і інші солодкі напої
Одним з основних постачальників «порожніх калорій» є солодкі напої: газована вода, підсолоджений чай, фруктові соки, спортивні та енергетичні напої.
У них є тільки цукор і зовсім немає корисних поживних речовин або частка їх мізерна.
Крім того, дослідження показують, що ми не їмо менше, коли п’ємо ці підсолоджені напої, навпаки, при тій же кількості споживаної їжі додаємо собі зайві калорії.
Здорова альтернатива. Кращий напій – це вода. Її потрібно пити протягом всього дня. Деякі напої, що не містять калорій, наприклад, несолодкі зелені і чорні чаї, також є хорошим джерелом корисних антиоксидантів. Знежирене молоко і рослинні молочні продукти, такі як мигдальне або кокосове молоко, містять деяку кількість калорій, але в них є різні поживні речовин, такі як кальцій, вітамін D, B12, калій і магній.
Алкогольні напої
Алкоголем часто зловживають, а негативні ефекти від надмірного споживання добре відомі. Але алкоголь до того ж – джерело великої кількості жирів і калорій. Печінці доводиться інтенсивно працювати, щоб розщепити алкоголь на жирні кислоти, які потім накопичуються в ній.
Алкоголь, як і газовані  солодкі напої, це порожні калорії.
Один келих вина містить близько 115 ккал, пляшка пива – 225 ккал, а чарка міцного алкоголю (горілка, ром, джин, віскі) – близько 110 ккал. А якщо ви запиваєте міцний алкоголь газованою водою або соками, калорій буде в рази більше.
Здорова альтернатива. При вживанні алкоголю ключовий фактор – помірність. Найкраще пити альтернативні алкогольні напої, наприклад, мінеральну воду або газовану воду з лимоном або лаймом, кава або чай, дієтичні газовані напої.
Оброблене м’ясо
Продукти з обробленого м’яса, до яких відносяться ковбаси, шинки і нарізка, можуть здатися корисними і здоровими, але вони містять багато натрію, жиру, а в деяких є і консерванти. Вміст натрію навіть у невеликій порції обробленого м’яса (один шматочок вареної ковбаси або п’ять шматочків салямі) коливається від 310 до 480 мг. Такі продукти можуть стати причиною підвищеного артеріального тиску, що веде до серцевих захворювань та інсульту у дорослих людей і є причиною порушення обміну речовин і надмірної ваги вже в дитячому віці.
За даними Американського інституту досліджень раку, вживання обробленого м’яса (будь-яке м’ясо, оброблене шляхом копчення, варіння або соління з додаванням хімічних консервантів) може привести до збільшення ризику виникнення раку товстої кишки. Деякі дослідники також вважають, що консерванти, використовувані в обробленому м’ясі, можуть перетворюватися в організмі і викликати рак.
Такі продукти знаходяться під забороною у вагітних і годуючих жінок.
Здорова альтернатива. Тут все просто – віддайте перевагу запеченій і нарізаній індичці, курці або яловичині. Ці продукти містять білок, вітаміни і мінерали, при цьому в них немає надлишку натрію або консервантів. Ви можете самостійно запекти м’ясо або знайти продукти з низьким вмістом нітратів і натрію в магазині.
Сосиски і сардельки
Сосиски і сардельки – це інший вид оброблених м’ясних продуктів, в яких також міститься багато натрію і жирів. Калорійність популярних молочних сосисок, наприклад, становить понад 260 ккал на 100 г продукту, крім того, вони більш ніж на 80% складаються з жиру! Тепер перевірте, скільки місця сосиски і сардельки займають на полиці у вашому холодильнику і як часто ваші діти з’їдають їх на сніданок, обід або вечерю.
Така їжа – прямий шлях до ожиріння в ранньому віці.
Здорова альтернатива. До більш корисних продуктів можна віднести м’ясо свійської птиці, свинячу вирізку, ростбіф і креветки. Спробуйте використовувати в ваших рецептах овочі, запечені на грилі (кабачки, баклажани або червоний перець). Для малюків сьогодні пропонують спеціальні дитячі сосиски, але будьте обережні з ними і дуже уважно читайте склад, все-таки це не найкраща їжа.
Якщо від сосисок або сардельок відмовитися дуже важко, спробуйте замінити їх більш «легкими» варіантами, наприклад, сосисками з індички або навіть вегетаріанськими сосисками із замінників м’яса на основі сої. Кількість натрію може бути схожим, зате вміст жирів скоротиться в два рази.
Продукти з цільного молока
У цих продуктах міститься велика кількість жиру і холестерину. Звичайно, там є білок, кальцій, B12 і рибофлавін, але кількість калорій також дуже велика. Тільки півлітра незбираного молока в день додасть в ваш раціон від 2100 ккал, 105 г жиру, 59,5 г насиченого жиру і 315 мг холестерину всього за один тиждень.
Здорова альтернатива. Сьогодні більшість молочних продуктів, включаючи молоко, сир, йогурт, сир або вершковий сир, випускають з низьким вмістом жиру або зовсім знежиреними. Крім того, багато рослинних молочних продуктів, такі як мигдальне молоко, містять мало жирів і калорій і в них немає холестерину.
Вершкові соуси для салатів
Начебто ви намагаєтеся правильно харчуватися і швидше за все їсте салати зі свіжих овочів. Але чим ви їх заправляєте? Перевірте, чи є у вашому холодильнику пляшечки з соусами. Додаючи їх, ви збільшуєте в кілька разів калорійність салату, не кажучи вже про зайву сіль і жири. Разом ви маєте 120 ккал, 12 г жиру і 380 мг натрію. Врахуйте ще й той факт, що більшість людей не обмежуються двома столовими ложками.
Здорова альтернатива. Відміряйте кількість заправки, яку ви додаєте в салати, і дотримуйтеся розміру порції в 2 столові ложки. Також пошукайте більш «легкі» версії соусів, в яких менше калорій і жиру.
Спробуйте використовувати інші заправки, в яких немає такої кількості вершків, наприклад, на основі йогурту.
Вершкове масло або маргарин
Маргарин і масло відносяться до насичених жирів. Кожна ложка будь-якого з цих продуктів містить 100 ккал і 11 г жиру. У столовій ложці вершкового масла також міститься 7 г насиченого жиру, а в столовій ложці маргарину – 2 г насиченого жиру і 1,5 г трансжирів.
Здорова альтернатива. Замість того, щоб готувати на вершковому маслі або маргарині, використовуйте соняшникову або оливкову олію, яка багата моно- і поліненасиченими жирами. Якщо ви хочете використовувати маргарин в процесі приготування, наприклад, для випічки, знайдіть продукт з низьким вмістом жиру, без трансжирів і з невеликою кількістю насичених жирів.
Якщо необхідно використовувати вершкове масло, збийте його. Попадання повітря в процесі збивання скорочує калорійність і вміст жирів на третину.
До речі, для здоров’я натуральне вершкове масло все ж необхідно, рекомендована добова доза становить приблизно 10-15 г, тобто в межах півтора столових ложок.
Заморожену картоплю фрі
Картопля сама по собі не містить жирів і корисний для здоров’я продукт. Але коли ви смажите її, або ж, готуєте у фритюрі, робите картопляні котлети та оладки, вона різко стає шкідливою. Одна невелика порція картоплі фрі (100 г) може містити 8-11 г жиру, близько 3 г насиченого жиру, 390-540 мг натрію і 190 ккал. А через те, що відірватися від цих смачних страв майже неможливо, багато з’їдають подвійну порцію.
 Здорова альтернатива. Найкраще їсти варену або запечену картоплю. Так ви отримаєте блюдо без додавання жиру і натрію.
 Можна, звичайно, пошукати і такі марки готових заморожених продуктів, в яких немає доданого жиру, – читайте етикетки.
Реклама

На Прикарпатті зростає кількість хворих на кір

Час читання: < 1 хв.

Сьогодні, 9 серпня, в приміщенні Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні відбулася прес-конференція щодо захворюваності на кір.

“Питання інфекційних захворювань – зокрема, кору – набуло такого темпу, що ми повинні говорити про щеплення. Станом на сьогодні, в Івано-Франківській області найбільше хворих на кір серед усіх областей України. Постає питання – як перервати ланцюг захворювань?”, – наголошує Радислав Котурбаш, головний лікар ОДКЛ

Станом на 8 серпня в Івано-Франківській області зареєстровано близько 700 звернень дітей і дорослих з підозрою на кір. Найбільше число захворілих – 79 випадків – зареєстровано в Надвірнянському районі. Найбільший відсоток хворих – 74,8%-припадає на дітей, наразі зафіксовано 263 випадки.

Заступник директора ДУ “Івано-Франківський обласний лабораторний центр МОЗ України” Наталія Ковбасюк зазначила, що дуже важливим є вчасне реагування на хворобу. Також необхідною є санітарно-роз’яснювальна та інформаційна робота для запобігання спалахам хвороби.

“Спалахи кору фіксуються в області кожних 5 років, попередній був у 2011-12 роках. З минулого року ми почали активно говорити про посилене щеплення проти кору. Лише 20%, кожен п’ятий, отримує дві дози вакцини – це не означає, що людина не захворіє на кір, але це захист від наслідків хвороби – кореневої пневмонії, ураження центральної нервової системи і навіть летальних наслідків”, – розповідає Марія Бойко, обласний епідеміолог.

Наразі Івано-Франківщина повністю забезпечена вакцинами. Вакцинація дітей до 18 років проводиться безкоштовно.

 

Реклама

Пошук Google допоможе знайти втрачений смартфон

Час читання: < 1 хв.

У пошуку Google можна визначати місце розташування втрачених або вкрадених смартфонів і планшетів на Android. Про те, як це зробити відповідно до останніми оновленнями розповіли фахівці, пише ProNews.

У всіх бували моменти, коли не могли знайти мобільний пристрій. На щастя, існують способи дізнатися місце розташування втраченого смартфона або планшета. Один з них – пошук в Google, альтернатива Android Device Manager та інших подібних програм. В першу чергу потрібно зайти на сайт Google і в акаунт, який використовується на мобільному пристрої. Далі ввести запит «Де мій телефон» в рядку пошуку.

Сервіс повинен у відповідь показати карту з місцем розташування пристрою. Можна почекати кілька секунд, щоб точність пошуку підвищилася. Для того щоб функція працювала в повній мірі, на пристрої має бути встановлено додаток Google, активовані підказки, історія додатків і веб-пошуку, повідомлення від програми, а точність геолокації встановлена на максимум.

джерело

Реклама

Соціологічні опитування: Споживачі віддають перевагу українським продуктам

Час читання: 9 хв.
Про що свідчать соціологічні опитування, проведені на замовлення автора КМІСом.

Пояснюючи вживання у своїх виданнях або програмах лише чи переважно російської мови, українські медійні менеджери традиційно твердили, що цій мові віддає перевагу їхня авдиторія. У цих твердженнях була частка правди: українськомовні читачі охочіше споживали медійні продукти звичною для них російською, аніж російськомовні приймали українську, в якій за радянських часів не мали потреби. Додаткову перевагу російській мові давало її істотне переважання серед міських читачів, які були заможніші й тому привабливіші для рекламодавців, ніж сільські, а в деяких випадках ще й фізично досяжніші для виробників. Ще одним важливим чинником успіху російськомовних продуктів була можливість їх використання на ринку не лише України, а й багатьох інших пострадянських країн, зокрема найбільшому й найприбутковішому російському.

Тому протягом двох перших десятиліть незалежності частка української мови в медіях досить стабільно знижувалася, якщо держава не протиставляла ринковим перевагам російської мови законодавчих вимог щодо вживання української. Насамперед це стосується тих типів медій, де держава зовсім не реґулювала мововжитку, тобто друкованих та онлайнових, де навіть за президентів та урядів, начебто перейнятих долею української мови, її позиції послаблювалися. На радіо й телебаченні, де держава в певний час удавалася до реґулювання мововжитку, відбувалися більш чи менш рішучі зміни на користь української мови, які, втім, зупинялися чи навіть повертали навспак, коли реґулювання припинялося. Нарешті, в кінопрокаті до середини 2000-х років української мови не вживали практично взагалі, але від 2008 року, після ухвали Конституційного Суду про обов’язковість перекладу іншомовних фільмів українською, вона швидко вийшла на провідні позиції, яких не втратила навіть за часів Януковича.

Перемога Євромайдану, прихід до влади політичних сил, зорієнтованих на підтримку української мови, а особливо військова аґресія Росії суттєво змінили політичні й економічні умови функціювання українських мас-медій та преференції споживачів щодо вживаних у них мов. З одного боку, війна породила в суспільстві уявлення про те, що масштабна економічна співпраця з країною, котра стала ворогом, є не просто морально проблематичною, а й загрозливою для національної безпеки. Тому під тиском антиросійськи налаштованої громадськості влада заборонила обіг деяких типів російських медійних продуктів, насамперед фільмів і телепрограм, котрі явно демонстрували підтримку російської держави та її військових формувань. Згодом влада також наклала заборону на імпорт російських книжок «з антиукраїнським змістом» та заборонила провайдерам надавати користувачам доступ до популярних російських інтернет-ресурсів.

З другого боку, самі споживачі стали більше віддавати перевагу українській мові в різних медійних продуктах, навіть якщо в інших ділянках вони далі вживали переважно російську. Прибічники української мови вважають домінування російської в медійному просторі одним із найнеприйнятніших аспектів мовної ситуації в постсовєтській Україні. Тим часом навіть після Майдану та початку війни це домінування в деяких практиках послабилося не дуже істотно, а в деяких, як-от на телебаченні та радіо, не послабилося взагалі. Громадські активісти й діячі культури закликали владу втрутитися, проте медійні менеджери доводили, що продукти російською мовою дуже популярністю серед їхньої авдиторії й замінити їх українськомовними неможливо без істотної шкоди для якості. Тому, зокрема, вони заперечували проти запровадження квот української мови, до яких влада зрештою вдалася для музичних творів на радіо та для телевізійних програм.

Проте соціологічні опитування показують, що української мови в медійному просторі бажають не лише нечисленні активісти, а й мільйони пересічних громадян. Київський міжнародний інститут соціології вже тричі — в лютому 2012-го, у вересні 2014-го та травні 2017-го — проводив на моє замовлення опитування щодо мовної ситуації та мовної політики, важливу частину яких становили запитання про реальні та бажані мови споживання різних типів медій. Порівняння відповідей різних років показує в усіх випадках істотне зміщення преференцій від російської мови до української, із певною варіацією масштабу залежно від пропозиції продуктів на відповідному ринку.

Почнімо з друкованих медій, преференції щодо яких змінилися найвідчутніше. Перше запитання стосувалися купівлі газет: респондентів запитували не лише про мову, а й про статус найохочіше купованої газети, але нас тут цікавитиме тільки мовний вимір. Як видно з Таблиці 1, українську мову з часом стали вибирати частіше, а російську — рідше: якщо 2012 року дві мови були в цій практиці однаково привабливими, то 2017-го про вибір на користь української заявили принаймні вдвічі більше респондентів, ніж віддали перевагу російській. Це сталося за рахунок того, що українськомовні в повсякденному житті люди стали більше наполягати на газетах зручнішою для них мовою, а російськомовні — навпаки, менше. Це можна побачити хоча б за часткою респондентів, які сказали, що не звертають уваги на мову: з-поміж тих, хто взагалі купує газети, 2012 року так сказали 35 % українськомовців і 21 % російськомовців, а 2017-го — 23 % і 36 % відповідно. Крім того, серед російськомовців набагато більше зросла частка людей, які газет не купують, що можна пояснити швидшою переорієнтацією на інтернет-видання в містах, де вони переважно живуть. А якщо зважити також на дедалі більшу чисельну перевагу самої українськомовної групи (в останньому опитуванні про переважне вживання української мови в повсякденному житті заявили 49 % респондентів, а російської — 26 %), то попит на українськомовну продукцію нині значно переважає, навіть беручи до уваги велику групу «симетричних білінґвів», тобто людей, які вживають обидві мови приблизно рівною мірою. А отже, співвідношення мов у газетній продукції, де частка російської мови майже вдвічі вища, ніж української, зовсім не відбиває нинішньої «українізації» читацьких преференцій. Ясна річ, цей висновок слушний лише за умови, якщо люди справді думають і роблять так, як кажуть в опитуваннях.

Таблиця 1. Мовні преференції для купівлі газет та перекладених книжок (у відсотках)

2012

2014

2017

Купівля газет Українською мовою

25,9

32,9

28,0

Російською мовою

25,3

22,4

11,4

Я не звертаю уваги на мову

27,9

20,8

17,8

Я не купую газет

19,5

22,6

41,8

Важко відповісти

1,3

1,3

1,2

Купівля перекладених книжок Українською мовою

16,0

24,9

28,2

Російською мовою

25,4

25,6

19,0

Залежно від якості перекладу

10,9

13,9

12,8

Я не звертаю уваги на мову

15,6

13,2

12,9

Я не купую книжок

30,9

21,0

25,3

Важко відповісти

1,3

1,4

1,9

Друге запитання пропонувало респондентам уявити собі, що вони хочуть купити «твір іноземного автора, який є в книжковому магазині в перекладі й українською, й російською мовою», і сказати, який переклад виберуть. У цьому випадку масштаб зміни ще більший, ніж для газет, але напрямок і механізм загалом той самий. Величезну перевагу російської мови в перші постсовєтські десятиліття пояснював не лише її успадкований від совєтських часів суспільний престиж загалом, а й значно більша поширеність у книжкових перекладах зокрема. В опитуванні 2012 року за російський переклад висловилися в півтора разу більше респондентів, ніж за український. Але перевага російської мови була набагато більшою, адже її посилювала значно більша схильність українськомовних респондентів, ніж російськомовних, вибирати книжку «залежно від якості перекладу» (тобто радше за стереотипним уявленням про якість перекладів на певну мову), не зважати на мову читаних книжок та взагалі не купувати книжок, тобто належати до тих соціальних груп, котрі не мають до них доступу чи змоги за них платити. Проте в останньому опитуванні українськомовці зрівнялися з російськомовцями в прихильності до книжок своєю мовою. Тому значно більша чисельність українськомовців означає набагато більший попит на продукцію українською мовою, тим паче, що симетричні білінґви, які раніше віддавали явну перевагу російським перекладам, тепер заявляють про майже рівну прихильність до двох мов. На відміну від інерції газетного ринку, національна статистика випуску книжок демонструє досить різку переорієнтацію пропозиції в бік видань українською мовою, що не лише відбиває, а й стимулює переорієнтацію попиту. Втім, до останнього часу більшість продаваних в Україні книжок становили завезені з Росії, тому зміна наявної на ринку пропозиції насправді є значно меншою, ніж показує статистика національного виробництва.

Таблиця 2. Мовні преференції для перегляду західних і російських фільмів і серіалів (у відсотках)

2012

2014

2017

По телевізору західні фільми, серіали Українською мовою

38,5

42,4

45,9

Російською мовою

50,0

35,8

37,1

Я їх взагалі не дивлюся

5,0

8,7

9,3

Важко відповісти

6,5

13,1

7,8

По телевізору російські фільми, серіали Українською мовою

20,0

25,3

30,0

Російською мовою

70,1

57,0

52,5

Я їх взагалі не дивлюся

4,1

7,2

9,5

Важко відповісти

5,8

10,5

8,1

В кінотеатрах західні фільми Українською мовою

21,8

30,8

30,0

Російською мовою

35,0

31,1

28,5

Я їх взагалі не дивлюся

36,6

27,9

35,0

Важко відповісти

6,7

10,3

6,5

Щодо телебачення було аж три запитання: про мовні преференції щодо фільмів і серіалів, окремо західних і російських, та про звичні мови телеперегляду загалом. Як видно з таблиці 2, для фільмів і серіалів теж відбувається поступове зміщення від російської мови до української, хоча різниця між бажаним мовним режимом перегляду західних і російських фільмів, звісно, зберігається. Для західних продуктів, які все одно треба перекладати, українська стала прийнятнішим вибором, ніж російська, завдяки тому самому процесові збільшення мовної вимогливості людей, що переважно спілкуються першою мовою, та більшій відкритості до неї тих, що зазвичай віддають перевагу другій. Для фільмів і серіалів російського виробництва далі залишається можливість дивитися без перекладу, тож навіть серед українськомовних респондентів їй усе ще віддають перевагу майже третина, а серед російськомовних — майже всі. А от для кінопрокату зміна в бік української мови виявилася набагато меншою, ніж можна було сподіватися після десятиріччя показу майже всіх західних фільмів у перекладі саме цією мовою. Головною причиною відносно низьких загальнонаціональних показників підтримки українського перекладу є нижчий рівень відвідування кінотеатрів серед українськомовців, багато з яких живуть у селах. Водночас треба зауважити, що реальність домінування української мови в цій практиці не позбавляє більшість російськомовців бажання, щоб західні фільми показували (також) російською.

Різницю між реальним і бажаним наочно демонструють також відповіді респондентів на запитання про те, якою мовою вони зазвичай дивляться телепередачі (див. таблицю 3). Тут також бачимо поступове зміщення в бік української мови, але найпоширенішою ситуацією залишається поєднання двох мов. Порівнюючи ці відповіді з преференціями для фільмів і серіалів, виявляємо, що серед прибічників кожної з мов приблизно половина дивиться телебачення більш-менш порівну обома. Можна припустити, що частина з них, віддаючи перевагу одній мові, не заперечує проти іншої, а ще дехто переглядає різні типи програм різними мовами, кориґуючи преференції відповідно до наявної пропозиції. Але для більшості глядачів, мабуть, було би бажаним дивитися все тією мовою, якою вони переважно спілкуються, та поєднання двох мов у репертуарі майже всіх українських каналів змушує цих людей робити двомовним і свій телеперегляд. І оскільки українськомовці тепер більше прагнуть телебачення своєю мовою, ніж російськомовці, то збереження двомовного показу з перевагою російської насамперед працює проти активнішого споживання українськомовних продуктів. Хоча російськомовні програми (зокрема менш ідеологічні російські) все ще мають високі рейтинґи, телевізійні менеджери лукавлять, твердячи, що глядачі воліють саме цієї мови: здебільшого вони її лише терплять. Саме перетворенню дедалі сильнішого бажання українців дивитися телепрограми українською мовою на реальність такого споживання мають посприяти нещодавно ухвалені квоти.

Роль наявної на ринку пропозиції як обмежувача преференцій споживачів іще чіткіше демонструють відповіді щодо читання матеріалів в інтернеті. Якщо вилучити велику, хай і дедалі меншу частку респондентів, які взагалі не користується цим видом комунікації, то можна простежити подібне до інших типів медій поступове зростання присутності української мови й відповідне зменшення домінування російської. Проте популярність російської мови все ще суттєво вища, ніж української, а поєднання двох мов практикують насамперед українськомовці, тоді як російськомовці й далі використовують переважно одну, зручнішу для них мову. Таке відставання в темпах українізації пояснюється явною перевагою російськомовного сеґменту над українськомовним, яка спонукає навіть тих людей, що воліли б уживати лише українську, більш чи менш реґулярно читати також російською. Ще одним чинником більшої популярності російської мови є вищий рівень користування інтернетом серед російськомовців (зокрема, через їхнє більше зосередження в містах), але поступове долучення українськомовців збільшує частку не так українськомовного споживання, як двомовного. І хоча обмеження доступу до найпопулярніших російських ресурсів дещо зменшить непаритетність мов у повсякденному вжитку українських користувачів, значної українізації цього типу медій очікувати не випадає — тим паче, що влада не може ефективно реґулювати мовний режим виробників контенту навіть усередині країни.

Таблиця 3. Мови перегляду телепрограм і читання матеріалів в інтернеті (у відсотках)

2012

2014

2017

Телебачення

Українською мовою

18,2

26,2

28,4

Рівною мірою українською та російською мовами

53,9

52,1

53,9

Російською мовою

26,7

20,0

14,5

Іншою мовою

0,3

0

0,2

Не стосується

0,5

1,1

2,0

Важко відповісти

0,4

0,6

0,7

Інтернет Українською мовою

7,3

9,5

15,7

Рівною мірою українською та російською мовами

17,4

24,4

31,2

Російською мовою

21,9

24,8

21,6

Іншою мовою

0,5

0,2

0,3

Не стосується

50,7

36,5

29,6

Важко відповісти

2,1

4,5

1,6

Таким чином, перемога Майдану й аґресія з боку Росії дали поштовх подоланню одного з найтривкіших складників імперської спадщини: панування мови колишньої імперії в уже начебто звільненій від її диктату Україні. Мас-медії були важливим тереном і водночас чинником цього панування, адже вони допомагали підтримувати серед населення принаймні пасивне знання російської мови та привабливий образ її носіїв, сприяючи цим її вживанню також в інших ділянках. Війна зумовила послаблення залежності українського медійного ринку від російського, а отже й часткове вирівнювання непаритетності українськомовних продуктів проти російськомовних у самій Україні. Водночас відчуження від Росії та посилення прихильності до української держави й нації зумовили суттєве зміщення в преференціях громадян щодо мов споживання різних типів медій, вперше зробивши продукти українською мовою бажанішими, ніж їхні аналоги російською. Виробники деяких типів продуктів, як-от книжок, зреаґували на зростання попиту істотним збільшенням якісної та різноманітної пропозиції українською мовою, яка, своєю чергою, стимулювала дальше зростання попиту. Натомість на телебаченні й радіо виробники виявили більше бізнесової інерції та культурних упереджень, тож до змін їх довелося підштовхувати законодавчими вимогами. Можна припустити, що процес взаємозумовленої переорієнтації попиту та пропозиції від російської мови до української триватиме, хоча в різних типах медій його темпи й межі суттєво відрізнятимуться.

Опитування 2012 року (2029 респондентів) здійснено за фінансової підтримки Наукового товариства імені Шевченка в США (з Фонду імені Наталії Данильченко). Опитування 2014 року (2035 респондентів) стало можливим завдяки ґрантові Канадського інституту українських студій Альбертського університету (з Вічного фонду імені родини Стасюків). Опитування 2017 року (2040 респондентів) проведено в межах Дослідницької ініціативи для демократичних реформ в Україні, фінансованої коштом ґранту Інституту перспективних досліджень імені Кулів Альбертського університету. В кожному випадку статистична похибка не перевищує 3,3 %. Щоб забезпечити порівнянність результатів, у перших двох опитуваннях вилучено респондентів із територій, які пізніше було окуповано.

Фото: umn.edu

Реклама

Що буде з автомобілями на єврономерах

Час читання: 2 хв.

Останнім часом посилюється ажіотаж навколо використання в Україні автомобілів з іноземною реєстрацією. ЗМІ рясніють заголовками про космічні суми штрафів та конфіскації українськими правоохоронцями подібних автомобілів у водіїв. Саме водіїв, а не власників. Так як купивши такий автомобіль за сумнівною схемою покупець не стає його власником. І це одна з головних проблем пов’язаних з авто на іноземній реєстрації. Заплативши, нехай і в рази меншу ціну за європейський автомобіль, ви купуєте не машину, а грубо кажучи, лише право нею користуватися, пише Сергій Валовенко
на uainfo.org.

У разі викрадення «автовласник» не рахується потерпілою стороною, і шукати викрадену машину навряд чи будуть. Однією з головних проблем є ДТП за участю машин на іноземній реєстрації. Водії просто йдуть з місця аварії, і розслідування таких інцидентів стає вкрай скрутним.

Тільки за офіційними даними, за останні три роки в Україні ввезено близько 500 тисяч автомобілів з іноземною реєстрацією. За неофіційними даними їх кількість в рази більше. Цих машин дійсно багато, досить подивитися скільки їх їздить по наших вулицях. За нинішніх умов їх кількість буде стрімко збільшуватися. І це дійсно проблема державного масштабу.

Нібито виписуються штрафи і конфіскації автомобілів поодинокі і мало впливають на ситуацію. Штрафи та конфіскації відбуваються при явному ігноруванні всіх можливих правил використання цих автомобілів в Україні. Але ці поодинокі випадки, роздуті ЗМІ не здатні жодним чином призупинити потік «сірих» машин в Україні і вирішити пов’язані з їхнім ввезенням проблеми.

Держава однозначно візьме ситуацію під свій контроль і більш чітко регламентує використання цих машин в Україні. Наскільки жорсткими або навпаки, сприятливими для водіїв, будуть ці правила поки судити складно. Але зміни безумовно будуть, інакше проблеми пов’язані з автомобілями на іноземній реєстрації будуть зростати швидше ніж збільшуватися кількість цих авто в країні.

В крайньому випадку в недалекому майбутньому нас очікують вибори в Україні і цілком можна припустити, що рішення даної проблеми влада відтягує ближче до дати голосування, щоб зробити приємно сотням тисяч, а до того часу можливо вже мільйонам, «власників» авто на Єврономер і переманити їх на свою сторону.

Реклама

Україна хоче продати ліцензію на 4G за 4 млрд. грн

Час читання: < 1 хв.
Початкова вартість ліцензії на 4G зв’язок в Україні становитиме 4 млрд грн

Про це під час засідання уряду заявив очільник Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації Олександр Животовський, повідомляє Еспресо.TV.

Він зазначив, що на цей рік заплановано 2 тендери на діапозини 2600 МГц  і 1800МГц . За його словами, в діапазоні 2600 МГц  існуючий користувач звільняє чистоти, не претендує на участь у конкурсі. Тому всі частоти виставляються на відкритий конкурс без будь-яких обмежень.

“Проведення тендеру ми плануємо оголосити у 4-тому кварталі 2017 року. Початкова вартість ліцензій становитиме близько 4 мільярдів”, – наголосив Животовський.

Реклама

Вчені NASA повідомили, де найкраще шукати прибульців

Час читання: < 1 хв.
Вчені NASA повідомили, де найкраще шукати прибульців. Виявилося, що провідні вчені американського космічного агентства, які солідарні з письменником Хайнлайном, який відвів інопланетянам в якості рідної «гнізда» супутник Сатурна Титан. Саме звідти в його романі «Ляльководи» прибули на Землю інопланетяни-поневолювачі, пише ProNews.


Співробітники NASA протягом багатьох років вивчають планети Сонячної системи на предмет існування на них розумного життя. Також вчені з’ясовують, які з планетоїдів мають потенціал для зародження розуму. Частина вчених дотримуються звичної версії – життя потрібно шукати на сусідньому із Землею Марсі. У числі «за» схожість параметрів марсіанських і земних екосистем. Але попри все це Червона планета продовжує пригнічувати дослідників своєї безжиттєвістю. Наступним кандидатом і втіленням надій астрономів став Титан. На користь цієї теорії говорить наявність в атмосфері супутника Сатурна молекул акрилонітрилу. Вони можуть стати будматеріалом для аналогічних земним клітинних мембран, за умови, якщо відбудеться реакція з метаном. Зріджений метан у великих кількостях міститься на поверхні планети.

Поки важко спростувати це припущення, так само як і підтвердити його. Необхідне для аналізів обладнання потрібно доставити безпосередньо на Титан, а це справа не одного і навіть не двох років. Герої «Ляльководів» Хайнлайна підрахували, що до супутника Сатурна доведеться летіти 12 років.

Реклама