27 квітня Парламент ухвалив Закон про внесення змін до законодавчих актів щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» (№3985).
Тема не є новою, а швидше спадковою від попередньої влади до нинішньої. Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів була схвалена Указом Президента України ще 20 травня 2015 року.
Власне ідея утворення «електронного суду» увійшла в законодавство наприкінці 2017 року разом зі змінами у процесуальне законодавство.
Що ж таке Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система «Електронний суд» або, як її ще називають «Суд у смартфоні»?
По суті це перенесення усіх процесів діяльності суду у електронну форму. Це і
документообіг, і розгляд судових справ, і складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям. Простіше кажучи – це діяльність суду в режимі реального часу.
Основною перевагою «суду у смартфоні» є суттєве підвищення прозорості його діяльності та спрощення процедур комунікації з судом, між громадянами, що є учасниками судових процесів, їх представниками.
Чого варті лише ці можливості, які відкриє «Електронний суд»:
1. Суд зможе в електронному вигляді направляти сторонам судові виклики та повідомлення, процесуальні документи та рішення по справі,
2. Сторони зможуть дистанційно ознайомлюватись з матеріалами судової справи, подавати клопотання, заяви, сплачувати судові збори, отримувати матеріали і знайомитися з ними, подавати апеляційні, касаційні скарги, тощо.
Попри інформаційний галас щодо «винайдення велосипеда» ухвалений Закон не вносить ніяких революційних змін а лише запроваджує поетапне впровадження давно описаного «електронного суду».
Підхід законопроекту є раціональним, оскільки поетапне впровадження «суду у смартфоні» дозволить крок за кроком рухатися до повноцінного функціонування системи.
Станом на сьогодні окремі частини «Електронного суду» уже знаходяться на фінальному етапі їх розробки не чекаючи готовності інших підсистем, розробка яких знаходиться на початковому етапі. Чекати повноцінної готовності до експлуатації всіх модулів «суду у смартфоні» дійсно не доречно, оскільки для цього буде потрібно не один рік і функціонал готових частин системи, що можуть уже працювати залишиться незадіяним.
Адже причина неодноразового відстрочення повноцінного запуску системи «електронного суду» є прогнозованою та банальною – нестача коштів для повноцінного її впровадження.
У той же час кошти, що необхідні для запуску «електронного суду» продовжують витрачатися на витрати притаманні минулому століттю: конверти, марки, папір… у наслідок чого і маємо замкнене коло. Сподіваємось, що сам поетапне впровадження електронного суду дозволить це замкнене коло розірвати і зрушити
питання у бік європейських стандартів прозорості та доступності суду для суспільства.
