Проти рекету і свавілля. Як відкриті дані допомагають відстояти себе

Як відкриті дані допомагають захистити свої інтереси від несправедливої ​​агресії.

Якщо ви стали жертвою несправедливої ​​агресії, інтернет допоможе захиститися від неї краще, ніж суд. Відкриті дані, соціальні мережі, реєстри містять достатньо інформації, щоб повернути противника в русло конструктивної розмови. CEO компанії Underdog The Unlawers Олексій Купрієнко розповідає, як це зробити.

Алгоритм дій складається з трьох простих і доступних кожному кроків.

ПРОДОВЖЕННЯ ПІСЛЯ РЕКЛАМИ

1. Донести до кривдника, що вам неприємно і ситуація вийшла за межі комфортної

Багато з тих, хто раніше займався буллінгом, жалкують, дізнавшись про те, наскільки великої шкоди завдали своїм жертвам і стверджують, що ніколи б цього не зробили, розуміючи почуття іншої людини. Тому перший крок – це поділитися своєю історією.

Цифрове століття дало головну можливість для захисту себе – стукати в багато дверей, не відкриваючи свого обличчя. До речі, не дарма тоталітарні країни насамперед прагнуть позбутися анонімності в інтернеті, це не тільки дає їм можливість швидше ідентифікувати незадоволених, але і деморалізує тих, хто хотів би поділитися своєю проблемою, але боїться робити це публічно. Анонімність призводить до спекуляцій і перекосів. Але вони на сьогоднішній день вивчені і керовані.

За словами співрозмовника, компанія планує створити сервіс для бізнесу, який зможе анонімно скаржитися на будь-який орган влади в країні. Ресурс допоможе не тільки збирати інформацію про такі випадки, але і стане майданчиком, яка допоможе постраждалим знаходити один одного та об’єднувати зусилля в боротьбі з кривдником.

2. Висловити свою вимогу і незгоду публічно

Таким інструментом є, наприклад, збір підписів з боку громадських організацій та петиції до органів влади. Інструмент петицій з’явився і в Україні в 2014 році. Хоча він, за словами співрозмовника, не ідеальний і в українських реаліях, можливо, більш корисним буде збір підписів громадськими організаціями. Західні організації досить легко набирають мільйони голосів навіть в країнах, де населення менше, ніж в Україні.

3. Об’єднатися з іншими постраждалими

Для будь-якого агресора, який користується своєю силою, об’єднання незгодних і постраждалих від нього – це неусвідомлений ризик, експоненціальна загроза, яку вже просто неможливо прорахувати. Це логіка теорії ігор. Жоден агресор не припинить конфронтацію, поки конфлікт для нього не стане незручним. «Потрібно знайти таку точку, де конкретно цей агресор зробив боляче не тільки тобі. Тоді його проблеми множаться, і він починає замислюватися про те, що потрібно поводитись по-іншому відносно тебе», – говорить Олексій Купрієнко.

Це найбільш наочно в сфері трудових відносин. Працівник і корпорація – свідомо нерівні сторони, звичайній людині складно довести свою правоту і змусити зважати на те, що у неї є права й інтереси.

Коли у людини виникає загроза п’ятикратних втрат, вона починає мислити іншими категоріями

«На Заході набирає популярність рух солідарності. Люди з подібними проблемами об’єднуються, послідовно вирішуючи проблеми один одного. Якщо сьогодні одному затримали зарплату або звільнили без вихідних виплат, то знайдуться люди, які підставлять жертві плече. Вони, в свою чергу, розраховують на тебе в допомоги у вирішенні їх життєвих ситуацій», – пояснює Купрієнко.

Приймаючи рішення про те, чи можуть вони допомогти в конкретному кейсі, виходять з наступного рівняння: вимога до агресора і кількість незручностей, яке потрібно створити, щоб він повернувся в конструктивне русло, повинні співвідноситися мінімум як 1:5. Коли у людини виникає загроза п’ятикратних втрат, вона починає мислити іншими категоріями. Вважати можливі втрати вже зі стадії загроз і думати, що разове урегулування на порядок простіше і вигідніше, ніж довга боротьба.

Юриспруденція як домінуючий спосіб вирішення проблеми працює інакше. При зверненні постраждалої сторони до суду в агресора є дві альтернативи. Заплатити без суду або судитися. В Україні трудові спори можуть тривати роками. При цьому, в разі позитивного результату для постраждалої сторони обвинувачуваний виплатить суму компенсації і витрати на процес. Але це невелика сума в співвідношенні до ризику, до ймовірності, що суд можна виграти або затягнути до нескінченності. І це не стимулює вирішити конфлікт миром.

Коли виникає ситуація, про яку говорять союзи солідарності «або X сьогодні, або післязавтра втрати на 10, 20, а то і 100X від репутації, створення складнощів бізнесу, ставлення до ситуації змінюється. Можна згадати приклад Zara, коли працівниця, якій не доплатили суму, просто в кожну упаковку поклала записку, де йдеться, що компанія не розраховується зі своїми співробітниками. В результаті компанія зазнала більних репутаційних втрат, ніж могли б бути фінансові, якби вона виплатила борги.

Зіставлення реєстру судових рішень може показати, що в певному регіоні компанія не програє взагалі

Судитися з корпорацією в основному безперспективно, але у будь-якої корпорації є свої скелети в шафі. Держава – ще більш уразливий учасник. 99,9% чиновників хочуть забезпечити нормальний рівень життя своїм родинам, тому можуть йти на ризиковані вчинки, маючи зовсім скромні доходи.

Знайти скелети в шафі дозволяють відкриті дані. Зіставлення реєстру судових рішень може показати, що в певному регіоні компанія не програє взагалі. У окремо взятого судді всі суперечки проходять одним і тим же маршрутом. Коли виникає карта подібних кроків раз по раз в десятках випадків, стає зрозуміло, що це не випадково. Це вагомий аргумент, щоб сказати: «Я вас дуже поважаю, але при розгляді мого питання ви упереджені».

Як показав кейс «Цитруса», соціальні мережі є ефективним майданчиком для великого суспільного резонансу. У «мовця» при цьому повинна бути чиста репутація, це додасть йому ваги в комунікації.

Але є проблема. Інформаційний простір перевантажено. У кращому випадку про щось цікаво дізнаватися тільки тому, про кого це написано. Державний сектор і бізнес звикли до негативу на свою адресу. Поки на проблему не звертають увагу тисячі, вони вважають за краще відмовчуватися.

«Неможливо оперувати категоріями раціональності і розумності в світі публічності. Необхідно розуміти, як влаштована свідомість людини, що сприймає величезний потік інформації, щоб пробитися зі своїм меседжем і отримати адекватну реакцію. Це гумор, це правильна постановка проблеми, це поєднання питань з актуальними», – пояснює Купрієнко і доповнює, що з його точки зору конфліктна журналістика сьогодні працює не зовсім правильно. На людей вивалюється фактаж, але це все одно не чіпляє широкий загал, поки немає паралелей з тим, як це стосується кожного.

«У книзі «Сапієнс: коротка історія людства» сказано, що пошук союзника і розширення конкретних проблем до загальносвітового масштабу було кращою зброєю в руках всіх слабких протягом всієї історії людства. Вмієш надати подібну вагу своїй проблемі – прорвешся. Це працює краще, ніж юридичні тяжби», – пояснює CEO Underdog The UnLawyers.

У кейсі «Цитруса» ключовим було те, що маленьку людину принижують і маленька людина зуміла це донести

У кейсі «Цитруса» ключовим було те, що маленьку людину принижують і маленька людина зуміла це донести. «Коли ми бачимо атаку, перепалку, ми хочемо в неї втрутитися. На Заході це називають ефектом «напіддати». Коли горить, ми хочемо бігти туди, це спадщина наших древніх предків. У віртуальному просторі відбувається наша реалізація мисливських інстинктів, того, що ми все ще тікаємо від шаблезубого тигра або наздоганяємо мамонта», – пояснює механізм залучення аудиторії в свою проблему співрозмовник.