Samsung придумав «інноваційне» рішення, як боротися з “сірими” імпортерами. А заодно, мабуть, і з усіма продажами своїх телевізорів в країнах СНД – почав блокувати смарт-телевізори, які, можливо, були ввезені за допомогою “сірих” схем.
Ситуація виглядає так: споживач купує смарт-телевізор, починає ним користуватися, а потім раптово виявляється, що робить це не так, як того хотів Samsung. Дійсно, жахливе порушення прав Samsung. Тому і приймаються рішучі заходи – смарт-телевізор відключається і користуватися ним більше неможливо.
Діючи таким чином, Samsung сам порушує основоположні права споживача. Придбавши товар, споживач може його використовувати будь-яким способом за своїм розсудом (за винятком дій, прямо заборонених законом, зрозуміло), в тому числі без територіальних обмежень. Досить кумедно уявити собі ситуацію, коли право власності на річ раптово перестає діяти при перетині державного кордону. Наприклад, перетинає автолюбитель кордон на своїй машині, а на території іншої держави у нього її вилучають – виробник автомобіля не дозволяв використання цієї моделі на території іншої країни. Очевидний абсурд.
Споживач не несе і не може нести ніяких обов’язків по ознайомленню з правилами компанії про продаж товарів на території тієї чи іншої країни. Єдиний обов’язок споживача, передбачений законом, – це оплатити товар із заявленими характеристиками і функціями. Якщо ці функції не працюють або перестали працювати за примхою виробника в процесі належної експлуатації товару споживачем – це порушення законодавства про захист прав споживачів і відповідальність виробника і його представників.
Я можу припустити, що, приймаючи таке рішення, Samsung розраховував, що позови споживачів (не могла ж величезна компанія з незліченною кількістю штатних юристів і залучених консультантів не думати про те, що будуть позови) будуть звернені, насамперед, до магазинів і / або до сірих імпортерів. Але, відповідно до закону «Про захист прав споживачів», споживачі можуть пред’являти позови і до виробника безпосередньо, і до уповноваженої виробником організації. При розгляді такої справи доводи уповноваженої організації, що товар був ввезений в Україну “сірим” імпортером без згоди правовласника товарного знака, для суду значення мати не будуть. Якщо правовласник вважає, що його виняткові права на товарний знак порушуються, в тому числі при переміщенні товарів, позначених його товарним знаком, через митний кордон, то належним способом захисту права є звернення до суду з відповідними вимогами до імпортерів, дистриб’юторів, магазинів. Але не крадіжка придбаних товарів у споживачів.
Постраждалим споживачам, звичайно, можна порекомендувати звернення до суду як з індивідуальними, так і з колективними позовами. Останнім часом судова практика вселяє оптимізм: з’являється все більше справ, де споживачам вдалося не тільки відновити свої права, але і отримати вагому компенсацію за їх порушення.
