USB-C мав спростити наше життя, але в результаті він тільки все заплутав

Сама ідея USB-C була геніальною: навіщо вам окремий роз’єм HMDI для підключення ноутбука до телевізора, окремий, не сумісний більш ні з чим роз’єм для зарядки, та й ще парочка роз’ємів USB-A для підключення флешок і зовнішніх жорстких дисків, якщо все це можна поєднати в один універсальний роз’єм. Саме таким позиціонувався USB-C – рятівником від купи різних проводів. Однак, як звичайно, щось пішло не так.

Загалом і цілому, до 2020 року цей роз’єм прижився в більшості смартфонів, і їм у кількості хоча б однієї штуки можуть похвалитися багато ноутбуків дорожче 40-50 тисяч рублів. Винятком є ​​хіба що iPhone з Lightning, але тут позиція Apple цілком зрозуміла: є чутки, що протягом кількох років компанія взагалі відмовиться від проводового підключення у своїх смартфонах, тому переходити на один рік на USB-C, махом позбавляючи армію фанатів безлічі аксесуарів, накопичених за 8 років існування старого роз’єму сенсу немає.

Зарядка через USB-C – хто в ліс, хто по дрова

І перша проблема, з якою стикаються власники більшості недорогих або, навпаки, топових геймерських ноутбуків – це заряджання через USB-C. Так, офіційно існує протокол Power Delivery, який дозволяє передати вашому лептопу до 100 Вт енергії, чого більш ніж вистачає більшості ультрабуків. Але потужні геймерські ноутбуки нерідко споживають і дві, і три сотні ват, тому вони змушені мати власний роз’єм для зарядки. І хоча здебільшого вони мають USB-C, Power Delivery вони підтримують рідко і заряджатися від зарядника того ж MacBook не будуть.

Інша проблема стосується більш простих лептопів, у яких виробники шукають на чому заощадити. І найпростіший варіант – це зробити підтримку Power Delivery лише на одному порту USB-C з кількох. Тобто виходить кумедна ситуація: зовні порти однакові, але заряджати лептоп можна лише через один із них. Таким шляхом пішли, наприклад, Xiaomi.

Далі ще веселіше: деякі виробники, наприклад OnePlus, вигадали власний протокол зарядки, такий як Warp Charge. Він також використовує роз’єм USB-C, але це не означає, що будь-який потужний зарядник з цим портом зможе швидко зарядити ваш смартфон OnePlus – для цього вам знадобиться оригінальний зарядний пристрій із коробки. Так що формально для зарядки використовується звичайний USB-C, але якщо ви хочете отримати 50% ємності АКБ на кілька десятків хвилин, вам доведеться носити оригінальну зарядку.

Ну і на закуску — якщо ви хочете зарядити ноутбук із підтримкою Power Delivery за допомогою зарядника, який його підтримки не має, результат буде… непередбачуваним. Наприклад, ноутбуки Microsoft Surface будуть лаятися і говорити, що не заряджаються, проте заряд акумулятора все ж таки буде поповнюватися, хоч і дуже повільно. А ось MacBook 12 геть-чисто відмовляється заряджатися, вимагаючи зарядку з підтримкою Power Delivery.

Схожа проблема виникає, якщо зарядник підтримує PD, а ось пристрій, що заряджається, – ні. Це часто буває з недорогими навушниками з роз’ємом USB-C, і тут знову результат непередбачуваний: у кращому випадку зарядник і ваш пристрій “не домовляться” і струм не піде, а в гіршому може бути… та все що завгодно, аж до згорілого девайса та вибитих пробок.

USB-C USB-C різниця

Гаразд, із зарядкою розібралися – вірніше зрозуміли, що там все максимально заплутано. Перейдемо до протоколів передачі даних, у яких, на жаль, все нітрохи не краще. Проблема тут у тому, що під USB-C може ховатися… знову все, що завгодно, починаючи від звичайного USB 2.0 і закінчуючи швидким Thunderbolt 3.

У продажу вже почали з’являтися монітори та проектори, що підключаються USB-C. Однак це не означає, що вони запрацюють від будь-якого пристрою із таким виходом. Сюрприз, правда? Справа в тому, що ваш ноутбук повинен вміти віддавати поверх USB-C відеосигнал за протоколом DisplayPort або HDMI. І, очікувано, далеко не всі недорогі лептопи це вміють, в них часто USB-C працює як стандартний USB 3.0 (а часом і 2.0). Ще кумеднішим є той факт, що в деяких ноутбуках один USB-C вміє передавати відео, а інші ні. І ви повинні пам’ятати про це під час підключення монітора.

Далі – гірше. Найкрутішим протоколом, що працює через USB-C, є Thunderbolt 3. До нього немає жодних претензій: це швидка 40-гігабітна шина, що дозволяє підключати відразу кілька 4К-моніторів разом із швидкими зовнішніми SSD. То в чому ж із ним проблема?

По-перше, якийсь час тому Intel спростила ліцензування Thunderbolt: тепер він зустрічається навіть на платах з процесорами AMD і при цьому порт USB-C з його підтримкою не повинен мати поруч блискавку. Тобто знову ж таки визначити порт з Thunderbolt 3 в новій техніці можна тільки методом наукового тику, ну або загугливши модель пристрою.

По-друге, далеко не кожен кабель USB-C на USB-C підтримує швидкість 40 Гб/с. Дешеві рішення з AliExpress точно немає, так що знову ж таки ви не можете взяти перший кабель, що попався, з цими роз’ємами і підключити за допомогою нього зовнішню відеокарту до свого MacBook.

По-третє, Thunderbolt 3 – сюрприз – є у двох версіях: на 20 та 40 Гб/с. Все залежить від контролера, що використовується у вашому ноутбуці, тому якщо ви плануєте підключити через нього щось потужне (кілька SSD або відеокарту), то переконайтеся, що ваш лептоп здатний працювати через USB-C з повною швидкістю Thunderbolt 3. І так, зовні ви ніяк це не визначте, і навіть у системі не побачите. Тут тільки гуглити специфікації.

Висновки – USB-C повинен був боротися зі злом, а не приєднатися до нього

У такі моменти розумієш, що різноманіття роз’ємів – це далеко не так погано, як описують багато фанати USB-C. Вся справа в універсальності: маючи ноутбук із HDMI, ви точно підключите його до будь-якого монітора або телевізора з HDMI. Так, можливо, ноутбук не зможе вивести зображення в 4К з 60 кадрами в секунду, але картинка принаймні у FHD точно буде . Маючи ж лептоп з USB-C і аналогічно монітор з цим роз’ємом ви наперед нічого не знаєте – не вдасться гарантовано стверджувати, що ви зможете вивести зображення на великий екран.

У результаті виходить, що через USB-C можна передавати дані, відео та енергію в будь -яких комбінаціях порізним протоколам, який завжди сумісним друг з одним. Єдина гарантія, що порт підтримує все вищезгадане – це блискавка значок поряд з ним, який говорить про наявність Thunderbolt. Та й то з новими девайсами такого значка може не бути, що аж ніяк не допомагає у цій плутанині.

Є певна надія на USB4, специфікації якого було оголошено минулого року. Він також використовує роз’єм USB-C, проте по суті побудований на базі Thunderbolt, що прибирає плутанину з підключенням різних пристроїв. Однак проблема в тому, що це лише рекомендація. Тому ніхто не гарантує нам, що до будь-яких лептопів USB4 ви зможете підключити будь-які монітори з USB-C. І це сумно, бо чергова блага ідея об’єднання потонула у бажанні виробників техніки заощадити чи виділитись серед інших.