Якщо автомобілі вже багато років їздять міськими вулицями з дозволеною швидкістю 60 км/год і ця швидкість не змінюється, то це порівняння не зовсім підходить до швидкості доступу до мережі Інтернет. Наприкінці 90-х і на початку 2000-х років у багатьох був аналоговий доступ до Інтернету по телефонній лінії. Щоб підключитися, потрібно було додзвонитися до провайдера, слухати писк модему, і лише тоді здійснювалося з’єднання з глобальною мережею.
Швидкість складала кілька кілобіт на секунду, і якщо телефонна лінія була якісною, можна було досягти максимуму 56,6 кбіт/сек. Оплата за таке з’єднання здійснювалася за годину, і вартість комутованого доступу була не всім по кишені. Багато хто підключався до мережі вночі, коли це було значно дешевше, але не завжди була можливість додзвонитися через перевантаження.
Згодом телефонні станції модернізували, і з’явився xDSL — все та ж телефонна лінія, але використовувала інші частоти, які не заважали роботі телефонного апарату. Швидкість зросла, і можна було досягти кількох мегабіт на секунду. Однак, перші тарифи такого доступу оплачувалися виходячи з використаного трафіку, зазвичай помегабайтно. Скільки споживали – стільки й платили.
Паралельно розвивався мобільний зв’язок: від повільного 2G до 3G і, нарешті, 4G. Проте доступність мобільного Інтернету запізнилася через високу вартість користування. Навіть зараз мобільні оператори часто приховують безлімітні тарифи, оскільки голосовий зв’язок вже не так популярний, і їм потрібно заробляти та розвивати інфраструктуру. Тому Інтернет часто надається у вигляді пакета на кілька гігабайт.
А що ми маємо зараз?
Після епохи xDSL прийшов кабельний інтернет, і швидкості стали більшими, а тарифи безлімітними. Зараз уже нікого не здивуєш швидкістю 500 Мбіт/сек навіть у приватному будинку — так, навіть туди вже тягнуть дроти. З кожним роком все більше і більше провайдерів пропонують доступ до мережі на швидкості 1 Гбіт/сек, а також проведення оптоволоконного кабелю до квартири чи будинку.
І тут буде порада: якщо раптом вам потрібен удома канал у кілька гігабіт, то можна здебільшого домовитися з провайдером — звісно, це коштуватиме грошей, але якщо є технічна можливість, то підключать. У мене приятель веде стриму і підключив собі 2-гігабітний інтернет додому.
Але мине ще трохи часу, і гігабітний інтернет буде у всіх. Не нудьгує і технологія 5G – коли вона буде повсюдно, то швидкість мобільного зв’язку може бути до кількох десятків гігабіт на секунду.
Чому інтернет так швидко розвивається?
-
З’являється дуже багато пристроїв. Навіть якщо розглядати середньостатистичну квартиру або будинок, кількість споживачів інтернету може налічувати з десяток пристроїв. Це смарт-ТВ, комп’ютери, ноутбуки, смартфони, планшети, система «розумний дім», відеоспостереження. І чим більше пристроїв, тим ширшим має бути канал. Інакше один домочадець дивитиметься смарт ТБ, а іншому складно буде подивитися ролик на «Ютубі».
-
Контент став важчим. Софт з кожним роком стає все важчим за обсягом, фільм або комп’ютерна гра може «важити» сотні гігабайт. А де ще брати контент, окрім як із мережі? Це раніше ми часом витрачали тижні, щоб завантажити потрібний файл із мережі. Нині це має відбуватися дуже швидко.
-
Інтернет став скрізь. Якщо раптом станеться так, що інтернет зникне, це просто паралізує весь світ. Вимикаються навіть телефони — вони також використовують доступ до мережі. Загальна швидкість для всіх потреб має бути вищою, і тому інтернет розвивається. І розвиватиметься.
