Чому жодна комп’ютерна система не безпечна

Фільм “Хто я” відправляє глядачів у захоплюючу подорож у світ хакінгу. Так, користувач порталу HackerNoon під ніком @shelstronic вирішив показати на прикладі цього фільму, що навіть зараз жодна комп’ютерна система не може вважатися безпечною.

Історія починається з того, що Бенджамін намагається зламати центральний сервер свого університету, щоб отримати доступ до екзаменаційних робіт. Однак його ловить охоронець, що призводить до громадських робіт і зустрічі з іншим хакером на ім’я Макс.

Макс знайомить Бенджаміна з різними хакерськими спеціальностями, включно з DDoS-атаками, ботнетами, фішингом та експлойти нульового дня. У фільмі розповідається, що DDoS-атаки виникають, коли сервери перевантажуються фальшивими запитами, позбавляючи законних користувачів доступу до сайтів або додатків. Зазвичай такі атаки стають потужнішими під час використання бот-мереж, що являють собою сукупність заражених пристроїв, контрольованих хакерами.

Хакерські навички Бенджаміна зростають у міру того, як він стає членом групи CLAY (Clowns Laughing at You). Хактивістська діяльність групи спрямована на викриття великих організацій і розкриття їхньої справжньої сутності. Під час атак на великі організації вони займаються соціальною інженерією, використовуючи вразливі місця людей для проникнення в системи.

Один із найграндіозніших зломів був пов’язаний з обманом провідного слідчого Європолу з кіберзлочинів Ханне Ліндберг. За допомогою ретельно продуманої брехні Бенджамін отримує цінну інформацію.

У фільмі підкреслюється, що хакерство – це не просто сидіння за партою, воно вимагає реальних дій і часто пов’язане з соціальною інженерією. 90% кібератак спрямовані на співробітників установ, оскільки вони найчастіше схильні до маніпуляцій.

В епоху цифрових технологій, коли технології переплітаються з усіма аспектами нашого життя, “Хто я” слугує своєчасним нагадуванням про важливість кібербезпеки і необхідність зберігати пильність щодо можливих атак. Так, це фільм, вигадана історія, однак і в реальності кіберзлочинці здатні отримувати доступ до, здавалося б, неприступних структур.