Топ-7 найбільш переоцінених функцій смартфонів, які нав’язують виробники

Гонка характеристик у сучасних смартфонах – палиця з двома кінцями. З одного боку, вона призвела до того, що в бюджетному сегменті зараз вистачає добротних пристроїв, якими можна комфортно користуватися. Однак можливості девайсів преміального рівня вже давно стали надлишковими, і виробники відчувають певну кризу ідей у тому, як продати свій пристрій публіці. Тому з найдорожчими моделями часто пропонується великий комплект “зайвих” функцій. Приємно, що вони є, але важко сказати, що вони насправді нам потрібні.

Ми вибрали сім найбільш переоцінених параметрів смартфонів, які можуть виявитися не такими корисними, як здаються на перший погляд.

QHD+ дисплеї

Дисплеї з роздільною здатністю QHD+ у наші дні доволі поширені, і коли ви обиратимете новий смартфон, роздільна здатність Full HD+ може здатися недостатньою. Однак варто згадати, як кілька років тому компанії намагалися проштовхнути на ринок 4К-екрани, але потім відмовилися від цієї ідеї через їхню дорожнечу і прискорений розряд смартфона.

Негласним стандартом роздільної здатності дисплея є щільність пікселів у 300 ppi, що абсолютно достатньо для людського ока на звичайній відстані перегляду. Вона забезпечує природну різкість і відсутність візуальних дефектів картинки. А якщо навіть дисплеї Full HD+ з діагоналлю понад 6.6 дюймів перевершують цей показник, то навіщо нам роздільна здатність QHD+? Не кажучи вже про те, що майже всі додатки та ігри розробляються для цільової роздільної здатності Full HD+.

Частота оновлення 144 Гц

Ще донедавна під час вибору смартфона ми мали справу лише з діагоналлю, роздільною здатністю та максимальною яскравістю матриці. Перший пристрій з частотою оновлення екрана 120 Гц було анонсовано в 2017 році, але тільки через два роки після прем’єри OnePlus 7 Pro інші гравці на ринку зрозуміли, що це нова тенденція. Перевага підвищеної частоти не підлягає сумнівам, вона візуально “прискорює” анімації і робить інтерфейс смартфона більш плавним.

Понад рік частота оновлення 120 Гц була обмежена тільки дорогими флагманами, але зараз вона поширилася на середній клас і навіть деякі бюджетники. Цимес полягає в тому, що багато користувачів не бачать різниці між частотою оновлення 90 і 120 Гц. У гонці за цифрами виробники почали ставити 144 Гц екрани, які ще можна прийняти в ігрових флагманах (хоча більшість ігор працюють тільки на 60 Гц). В іншому ніякого виграшу від 144 немає. А що вища частота оновлення, то сильніше навантаження на акумулятор.

Куди більш розумною є зміна вектора розвитку на екрани з адаптивною частотою оновлення (LTPO). Такі працюють на максимальній частоті, наприклад, в інтерфейсі, але якщо телефон перестане визначати торкання до екрана, для економії батареї частота буде знижена до 60 Гц. На жаль, матриці LTPO все ще залишаються прерогативою преміум сегменту.

Бездротова зарядка

Кілька років тому бездротова зарядка була функцією, відсутність якої могла реально відштовхнути нас від покупки смартфона. Здавалося, що всі хочуть заряджатися без дротів. Ідея чудова – не треба шукати сплутані кабелі, ви “зберігаєте” роз’єм вільним і просто кладете телефон на килимок або підставку.

Але є й інший бік медалі. Бездротове заряджання майже завжди повільніше, ніж заряджання кабелем. Якщо базовими 15 Вт не обійтися, потрібно купувати спеціальний ЗП від виробника, щоб він працював за фірмовим стандартом. Коштують такі аксесуари зазвичай від 100 доларів і дорожче.

Незважаючи на те, що автор цих рядків особисто володіє смартфоном з бездротовою зарядкою, ця функція використовується вкрай рідко. Вона банально повільна, а зарядити телефон зазвичай хочеться на максимально можливу кількість відсотків за мінімальний час. Навіть не можу пригадати, коли використовував бездротову зарядку від 0 до 100% на своїх або оглядових телефонах. Можливо, жодного разу за останні два роки, а через мої руки пройшли десятки пристроїв.

Надшвидка зарядка через кабель

Сучасний смартфон повинен заряджатися швидко, але тут головне не перестаратися. В останній рік на ринку спостерігається гонка за якимись божевільними потужностями. На момент написання статті рекордом є зарядка на 300 Вт, яка заряджає АКБ 4200 мАг з нуля до сотні за 5 хвилин. Результат вражаючий, але чи потрібна нам така швидкість?

Звісно, залишати телефон біля розетки на півтори години вже ніхто не хоче. Однак якщо не впадати в крайнощі, то зарядки за 20-30 хвилин, яка дає змогу заповнити батарею під час сніданку або обідньої перерви, буде цілком достатньо. До того ж швидкість не повинна впливати на термін служби акумулятора. Виробники заявляють, що впровадили механізми захисту, різні додаткові рішення і технології, але фізику не обдуриш. Збільшення струму або напруги – це завжди додатковий нагрів, який шкідливий для батареї в довгостроковій перспективі.

Камери на 108 і 200 МП

Що більше мегапікселів у камері смартфона, то краща якість фотографій – у цю тезу вже мало хто вірить. Проте, від традиційно використовуваних 12-мегапіксельних сенсорів виробники перейшли на камери з роздільною здатністю 48, 50 або 64 Мп. Зараз набирають популярності 108 або 200-мегапіксельні датчики. Усі вони мають одну й ту саму функцію – об’єднують кілька пікселів в один, щоб захоплювати більше світла, наприклад, під час нічної зйомки. Тобто незважаючи на більшу кількість мегапікселів, ми все одно знімаємо у вихідній, нижчій роздільній здатності.

Тести лабораторії DxOMark наочно підтверджують, що мегапікселі – це ще не все. Набагато більше на якість фотографій впливають алгоритми обробки та оптична стабілізація, на якій компанії продовжують економити в недорогих смартфонах. Роздільна здатність для них – це зручний маркетинговий інструмент, прогрес у якому можна “продавати” на кожній презентації. 100, 200, 300 мегапікселів! Але такі “інновації” нам точно не потрібні.

8K відео

За останні два роки мобільні процесори настільки просунулися вперед, що підтримка відео 8K стала стандартною функцією смартфонів високого класу. Але практичний сенс знімати ролики з такою роздільною здатністю є хіба що у блогерів, які займаються пост-обробкою, або якщо у вас удома стоїть 8K-телевізор для їхнього відтворення (ціна таких телевізорів усе ще в рази перевершує вартість найдорожчих смартфонів).

Для більшості користувачів підтримка 8K-відео – абсолютно непотрібний параметр. Крім того, що вона неконтрольовано “жере” пам’ять смартфона, запис зазвичай обмежений частотою 24 кадри на секунду, і по відео дуже добре видно, що воно знято на телефон без якісної стабілізації. За 30 кадрів на секунду підсумкове враження вже більш позитивне, однак смартфони з режимом 8К/30fps лише починають з’являтися на ринку. В іншому, відео зняте в 4K за 60 кадрів за секунду з нормальною стабілізацією, навіть на 8К телевізорі має набагато кращий вигляд.

16 ГБ оперативної пам’яті

Скільки оперативної пам’яті насправді потрібно Android смартфону? Для самих невимогливих користувачів мінімумом є 4 ГБ ОЗП, для більш вимогливих, які хоча купити апарат на пару років використання, підійде 6 ГБ. Для ігор, стримінгу, перегляду відео та реально швидкої роботи 8 ГБ ОЗП буде більш ніж достатньо.

Водночас виробники дорогих телефонів намагаються створити у нас враження, що що більше оперативної пам’яті, то плавніше все працюватиме. Тут можна відповісти приказкою, які знають фанати Linux: “вільна оперативна пам’ять = марна оперативна пам’ять”. Навіть для найвимогливіших геймерів 12 ГБ ОЗП вистачає з надлишком, половина пам’яті просто не заповнюється. Але виробники на цьому не зупинилися, деякі з них уже пропонують конфігурації з 16 ГБ ОЗП. Чому в мобільному має бути більше оперативки, ніж, наприклад, у ноутбуці або комп’ютері? У цьому немає жодного сенсу.

Зі штучною втратою карт microSD ми звикли доплачувати за більший обсяг постійної пам’яті, яка для користувачів є набагато важливішим параметром, ніж оперативка. У старших конфігурацій з ємним сховищем збільшена ОЗП зазвичай йде “на додачу”, за який ви, звісно, доплачуєте, але в переважній більшості випадків вона просто не буде використовуватися.

Тому думайте головою і не купуйте смартфони через функції, які вам не потрібні.