Навіщо потрібна SIM-карта та з чого вона складається

Фізичні сім-карти в найближчому майбутньому відійдуть у минуле – їх замінять програмним рішенням, яке називається eSIM. Але поки що класичні сім-карти випускаються, давайте я вам розповім про те, з чого складається стандартна сімка.

Абонента у мобільній мережі потрібно якось ідентифікувати. Давним-давно за часів мереж 1-го покоління (1G) процес ідентифікації проходив з допомогою ESN (Electronic Serial Number), простіше — серійний номер стільникового телефону. Тобто номер абонента буквально фізично прив’язаний до апарату.

Не можна було змінити апарат, потрібно було для цього йти до оператора, який вносив дані про новий пристрій до бази даних. Колись трубки були дорогі і їх змінювали рідко, але коли мобільники почали розвиватися, потрібен новий спосіб ідентифікації, який не був би прив’язаний до пристрою. Тоді і була придумана SIM-картка, яка зберігала необхідну інформацію про номер абонента.

Що всередині?

Ви не повірите, але якщо розглядати сім-карту конструктивно, то вона є невеликим комп’ютером. Він дуже маленький, створений на кристалі кремнію, але містить процесор, оперативну і постійну пам’ять. Така конструкція потрібна для того, щоб записувати та віддавати потрібні дані. У постійну пам’ять записана інформація, потрібна оператору для ідентифікації телефону в мережі.

Також невелика частина пам’яті зайнята прошивкою від провайдера – різні сервіси та команди для отримання контенту та довідкової інформації. Не варто забувати, що на сім-карті можна зберігати кілька десятків телефонних номерів. У роки, коли інтернету в смартфоні не було, контакти зберігалися на сімку. При зміні мобільного телефону достатньо замінити SIM-карту, щоб зберегти свої контакти і навіть SMS.

На SIM-картці можна зберігати вхідні/вихідні/пропущені дзвінки. Все залежить від налаштувань вашого телефону або смартфона. Сучасні телефони на сім-карту нічого не зберігають.

Що ще цікавого?

Коли випускають сім-карту на заводі, їй задають PIN-код, який відключено на багатьох сучасних сімках у наш час. А раніше потрібно було вводити PIN-код при кожному увімкненні телефону (можна було вимкнути цю опцію в налаштуваннях).

Якщо 3 рази неправильно вводили PIN, то можна було скористатися PUK кодом, створеним для цієї мети. 10 спроб неправильного введення PUK-коду – і SIM-картка блокувалася назавжди і підлягала заміні. Зараз від такої системи безпеки пішли, але якщо є бажання, то можна включити коди, і телефон їх запитуватиме.

Але часи змінюються, і на зміну фізичної сім-карти приходить eSIM — все те ж таки збережено в спеціальному крипто-чіпі смартфона. Таким чином, не потрібно звертатися до оператора для випуску SIM-картки, якщо у постачальника послуг буде достатньо даних для вашої ідентифікації. Такі зміни йдуть на руку виробникам смартфонів – не потрібно проектувати окремий слот під SIM-карту, а це означає, що буде більше місця для інших цілей.