За часів мобільних телефонів майже ніхто не приділяв уваги начинці пристрою: а що там вивчати, якщо телефони не мали процесорів та й докладних специфікацій ніде особливо не було? Важливішою була пам’ять, камера та кількість кольорів дисплея, наявність інтернету та МР3. Зараз багато хто стурбований тим, який процесор встановлений у телефоні . Втім, від однієї назви зрозумілішою не стає, адже процесор складається з ядер. Вважається, що їх більше, тим краще, але чи так це насправді? І яке ядро відповідає? Давайте розберемося, скільки ядер процесора потрібно смартфону у 2022 році для нормальної роботи.
Чим відрізняються процесори у смартфонах
Сучасні телефони мають процесори, які правильніше називати SoC (System On a Chip). Це набір компонентів, які відповідають за роботу функцій смартфона – від обробки даних до роботи бездротових мереж та навіть виведення інформації на екран. Усі смартфони, які зараз є на ринку, багатоядерні – це дозволяє їм працювати ефективніше. У процесорі компонуються менш продуктивні ядра або продуктивніші з різною тактовою частотою. Компонування буває різним залежно від виробника.
Як ви розумієте, менш продуктивні ядра відповідають за запуск найпростіших функцій: запуск календаря, повідомлень, списку дзвінків та інших процесів, для яких не потрібна висока продуктивність. Для важких ігор включаються високоефективні ядра, які витрачають більше енергії. Тому один і той самий смартфон у різних користувачів може працювати 5 годин, а в інших — 20. А чи не можна обійтися лише одним типом ядер?
Є щонайменше дві причини, чому ні: це гучна маркетингова назва (восьмиядерний процесор — як звучить!), а також енергозбереження, над яким зараз працює кожен виробник. Наприклад, Snapdargon 8 Gen 1 створений за схемою 1-3-4, де 1 ядро Cortex-X2 з частотою 3,0 Ггц, три високопродуктивних Cortex-A710 на 2,5 Ггц, а також чотири високоефективні з частотою 1,8 Ггц. Кількість ядер (8) не вказує на продуктивність смартфона, оскільки вісім ядер можуть бути слабшими за чотири потужні і чотири малопродуктивні.
При виборі смартфона важливо дивитися не тільки назву процесора і кількість ядер, а й додаткові характеристики: наприклад, графічний прискорювач і наявність нейронного процесора. Зараз чіпи для Android-смартфонів оснащують ядрами Adreno та Mali, які справляються із завданнями по-різному та й самі користувачі розходяться на думці, яка графіка краща для смартфона.
Набагато важливіше наявність нейронного співпроцесора: він відповідає за роботу важливих функцій на кшталт визначення тексту на фотографіях, розпізнавання відбитка пальця, а також обробляє фотографії та визначає спеціальні сценарії роботи смартфона. Він є у багатьох сучасних чіпах, включаючи:
- Snapdragon 8 Gen 1.
- Apple Silicon, починаючи з A12 Bionic.
- MediaTek Dimensity 9000.
- Samsung Exynos 2200.
Загалом у різних процесорах вони виконують схожі функції. За допомогою штучного інтелекту та машинного навчання смартфон також запам’ятовує, коли і як витрачати енергію – раніше такої фішки не було, тому телефони сідали швидше. Зазвичай нейронку позначають логотипом AI десь на корпусі, але в 2022 це вже норма, а не перевага в смартфоні.
Але погляньте на порівняння 8+ Gen 1 і Dimensity 9000: чіп від Qualcomm на голову вище рішення MediaTek щодо мультимедіа. Він передбачає запис і відтворення відео в більш просунутій якості, хоч воно й не таке вже корисне на практиці. У цьому випадку важливий саме нейронний співпроцесор. Так що, незважаючи на те, що MediaTek поспішають назвати головним переслідувачем чіпів Apple, Qualcomm теж не здає позиції.
Чому гальмує телефон
Кожен смартфон рано чи пізно стикається з тротлінгом – нагріванням процесора і зниженням продуктивності. Це придумано для того, щоб уберегти чіп від перегріву та виходу з ладу. Це відбувається через бажання виробників розігнати ядра без оптимізації операційної системи. Зазвичай так виробники вибивають собі високий рейтинг у AntuTu чи Geekbench, щоб визначити найпотужніший. Тож якщо бачите чергову новину про те, що китайський смартфон оновив рекорд бенчмарку, знайте, що з ним, можливо, щось не так.
Троттлінг – норма для смартфона. Він неминучий, але з ним можна жити на відміну від смартфона, який розігрівають до самовару. Відбувається це, коли виробник намагається довести потужність у синтетичних тестах , розганяючи процесор смартфона до зазначеної частоти на всіх ядрах при поганому охолодженні та слабкій оптимізації ПЗ.
Крім того, виробників багато, а чіпи (принаймні, топові та бюджетні) одні й ті самі. Через це кожен повинен оптимізувати ПЗ по-своєму, але, на жаль, не всі цим займаються, пускаючи все на самоплив у гонитві за прибутком. Яскравий приклад — порівняння Xiaomi 12 Pro та Motorola Edge 30 Pro: обидва смартфони працюють на тому самому процесорі і судячи зі швидкості запуску додатків майже ідентичні один одному. Однак з важкими програмами Moto, на диво, найчастіше справляється швидше!
Це говорить про те, що над смартфонами проведено гарну роботу. Принаймні вони поступово наближаються до iPhone і, можливо, обганяють його. До речі, Apple простіше, тому що всі смартфони працюють на одних і тих же чіпах та ОС. Крім того, всі iPhone також належать до однієї компанії. Останнім часом ситуація трохи виправляється, тому що користувачі навчилися виявляти таких «шлюбоділів».
Так що, як бачите, до вибору процесора в смартфоні потрібно ставитися уважно, але часто він нічого не гарантує, оскільки багато залежить від складання та програмної частини.
