ТОП-5 українських військових розробок

1. “Козак-2” – єдиний український бронеавтомобіль, що пройшов процедуру дослідного підриву

Український бронеавтомобіль “Козак-2” має кілька модифікацій

“Козак-2” виготовляють на базі цивільної вантажівки “Iveco EuroCargo”. Об’єм двигуна – 5,9 літра потужністю 279 кінських сил. Машина доволі маневрена – легко долає підйом у 60 градусів, боковий кут нахилу у 30, та брід завглибшки майже півтора метра. Приємно дивує й вантажопідйомність – 4 тонни, ще 6 можна спакувати на причіп.

ПРОДОВЖЕННЯ ПІСЛЯ РЕКЛАМИ

Бронеавтомобіль розрахований на трьох членів екіпажу та десантну команду з восьми осіб. До речі, сидіння не стоять на підлозі, а висять на верхніх кріпленнях рами. Це ще один рівень захисту пасажирів у разі підриву днища.

Під маркою “Козак-2” розроблено кілька модифікацій, тож він здатний виконувати кілька функцій. Можна встановити кулемет або ж гранатомет і забезпечувати вогневу підтримки особового складу. Підійде він як для ведення тактичних операцій, так і для розвідки. Зрештою, послугує і в ролі броньованої санітарної машини для евакуації поранених.

2. Миколаївський суднобудівний завод – підприємство, яке готувало для Радянського Союзу кращі авіаносці

Український авіносець, виготовлений на Миколаївському суднобудівному заводі

Перший радянський авіносний крейсер “Київ” буквально нашпигували зброєю. 4 пускові установки протикорабельних ракет “Базальт”. Дві пускові установки “Шторм”, та ще 2 двухствольні артилерійські установки “АК-726”. У будь-який момент капітан міг дати команду “Залп” і випустити по противнику торпеди або глибинні бомби.

Утім дітище Миколаївського суднобудівного почувалося вільно не лише у водній стихії. В ангарі крейсера могло розташуватися десяток гвинтокрилів та ще стільки ж літаків, які спеціальними підйомниками виводили на поверхню.

Довжина злітної палуби становила 189 метрів, але її не використовували для розгону. Як-38 здіймались у повітря вертикально. Виявивши підозрілий об’єкт, льотчики вирушали у заданому напрямку, аби зібрати для капітана більше інформації.

3. Ізюмський приладобудівний завод – унікальне українське підприємство, що виробляє оптичне скло

Ізюмський завод виготовляє оптичне скло для ракетних комплексів

Щоб перетворити пісок на скло, потрібно розігріти піч до 1800 градусів. А далі – акуратно відлити розжарене скло у блоки. На перший погляд, усе просто, але й тут є нюанси. Під час процедури важливо уникнути димки, не допустити утворення бульбашок та проникнення дрібних частинок каміння.

Перший етап завершено. Далі застиглу брилу скла ідеально розрізають та зашліфовують, адже незабаром вони опиняться в системах керування вогнем на українських “Булатах”, “Оплотах”, та “Дозорах-Б”. Співпрацюють і з конструкторським бюро “Луч”, які випускають протитанкові ракетні комплекси “Стугна-Пе” та “Корсар”.

4. Дмитро Григорович – українець, який перетворив гідроплан на грізну бойову одиницю

Гідролітак “М-9” – найпопулярніший винахід Дмитра Григоровича

Киянин Дмитро Григорович представив гідролітак спеціальної конструкції “М-1”. Цей революційний винахід великого резонансу не викликав. Утім військове керівництво незабаром знову примчало до інженера – в Європі саме розгорталась Перша світова війна. І цього разу українець знайшов, чим вразити силовиків.

Наступне дітище – двомісний “М-5” – одразу взяли на озброєння Балтійський і Чорноморський флоти. Найчастіше гідроплан використовували для розвідки. Саме завдяки йому на підході до Севастополя льотчики помітили німецькі швидкохідні крейсери “Бреслау” та “Гебен”. Та справжньою зіркою серед розробок киянина стала модель “М-9”. Тут могли поміститися троє людей – пілот, бортмеханік, який скидав бомби, і стрілець у носовій частині, який обстрілював з кулемета Максим ворожі кораблі. З двигуном у 150 кінських сил машина забезпечувала вищу швидкість, ніж у багатьох тодішніх винищувачів, чудово трималася на воді при чотирибальному штормі й навіть могла злітати зі снігу.

5. Stiletto – компанія, яка готова виробляти для України набої посиленої бронебійної здатності

Stiletto Systems виробляє набої посиленої бронебійної здатності

Чи можливо пробити броню товщиною 20,5 міліметрів однією кулею? Одразу напрошується думка, що ні. Адже таким захистом володіють БТР й смішно протистояти їм звичайною гвинтівкою. Втім у нас дещо застаріле уявлення про можливості сучасних набоїв, що й підтвердили випробування на полігоні у Житомирській області.