19 липня — день народження Віталія Кличко

Народився Віталій у 1971 році в селищі Біловодське Московського району Киргизької РСР. Разом з батьками (батько — офіцер авіації, мати — службовець) і молодшим братом Володимиром жив в різних куточках Радянського Союзу. У 1984 році сім’я переїхала в Україну.

У 1995-му Кличко закінчив Переяслав-Хмельницький педагогічний інститут ім.Драгоманова (спеціальність — викладач фізвиховання). Кандидат наук у галузі фізичного виховання і спорту (захистив дисертацію на тему «Методика визначення здібностей боксерів у системі багатоетапного спортивного відбору»).
У 2011 році закінчив Національну академію державного управління при президенті України, отримавши ступінь магістра за спеціальністю «Управління суспільним розвитком».

Боксом почав займатися в 14 років. У свій час захопився кікбоксингом (і досить успішно виступав). За 30-річну спортивну кар’єру досяг висот світового рівня (з 1996 року — в професійному боксі).

Кличко — шестиразовий чемпіон світу з кікбоксингу, триразовий чемпіон України з боксу, срібний призер чемпіонату світу серед любителів, неодноразовий чемпіон Європи серед професіоналів, інтерконтинентальний чемпіон за версіями WBO і WBA, чемпіон світу в суперважкій ваговій категорії за версіями WBO і WBC.

За статистикою, на любительському рингу провів 210 боїв (185 виграв, з них 80 — нокаутом). На професійному рингу — 37 поєдинків (35 перемог достроково, 2 поразки). У 1999 році внесений до Книги рекордів Гіннеса як перший чемпіон світу в суперважкій ваговій категорії, який виграв 26 боїв нокаутом, для чого йому знадобилося найменшу кількість раундів. Удостоєний звання заслуженого майстра спорту України.

У 2007-му оголосив про своє рішення повернутися в професійний спорт. Після чого виграв бій з Семюелом Пітером, до того відібрав чемпіонство у росіянина Олега Маскаєва; захистив титул чемпіона WBC в поєдинку проти обов’язкового претендента кубинця Хуана Карлоса Гомеса, виграв поєдинок з Крісом Арреолою. У бою проти американця Кевіна Джонсона в грудні 2009 року встановив новий рекорд викинутих джеб за поєдинок в суперважкій вазі — 749. У травні 2010 року Кличко захистив свій титул в поєдинку проти чемпіона Європи Альберта «Дракона» Сосновського з Польщі, в жовтні того ж року — з американцем Шенноном Бріггсом.
Всесвітня боксерська рада назвала чемпіона світу за версією WBC українця Віталія Кличка найкращим панчером в історії суперважкого дивізіону.

На професійному рингу провів 43 поєдинки: 41 перемога (38 нокаутом), 2 поразки.

У 2003 році брати Клички презентували свою книгу «Наш фітнес. Прості секрети чемпіонів» (вийшла на декількох мовах). Вона стала бестселером, на Лейпцизькому книжковому ярмарку перемогла в номінації «Краща науково-популярна книга року».

У 2005-му Кличко став радником президента України Віктора Ющенка. У жовтні 2006-го отримав посаду штатного радника глави держави. Ще раніше, під час президентських перегонів 2004 року, в дні помаранчевої революції брати Клички відкрито підтримали кандидата від опозиції.

На виборах-2006 Кличко одночасно балотувався в народні депутати України (під №1 у списку блоку ПОРА-ПРП), в депутати Київради та на посаду мера Києва. В результаті отримав лише мандат депутата законодавчого органу столиці. Очолив групу імені самого себе. На виборах міського голови посів друге місце, поступившись одіозному Леоніду Черновецькому, але обійшовши екс-мера Києва Олександра Омельченка.

Насправді, крісло парламентаря не було для Кличка об’єктом його політичних мрій. Невипадково чемпіон проігнорував дострокові парламентські вибори-2007 (в них, як стверджують деякі джерела, у нього була можливість потрапити в «прохідну» частину списку блоку Наша Україна — Народна самооборона). Зате в поєдинку за пост столичного мера кияни чемпіона світу з боксу побачили знову.
Відразу після оголошення Верховною Радою на початку 2008 року дострокових виборів столичної влади Кличко заявив про свій намір балотуватися на пост мера. Спроба «вибити з рингу» Черновецького не увінчалася успіхом. На дострокових виборах столичної влади в травні 2008 року Кличко посів третє місце, поступившись Черновецькому і бютівцю Олександру Турчинову. У той же час, молодому політику знову вдалося провести до Київради свій блок.

24 квітня 2010 року політична партія Нова Країна була перейменована в партію УДАР (Український демократичний альянс за реформи), яку очолив Віталій Кличко.

У 2012 році повів на парламентські вибори свою партію УДАР, яка за результатами голосування зайняла третє місце після Партії регіонів і Батьківщини, набравши 13,96% голосів виборців. Всього у Верховній Раді VII скликання УДАР отримав 42 мандати. Сам Кличко увійшов до складу комітету ВР з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.

В кінці листопада 2013 приєднався до масових акцій протесту в країні, які переросли в Революцію гідності.
На дострокових виборах президента 25 травня 2014 року Кличко балотуватися не став, підтримавши кандидатуру Петра Порошенка. На цю ж дату було призначено позачергові вибори київського міського голови і депутатів Київради, за результатами яких Кличко став мером столиці (за нього віддали голоси 56,7% киян), а його партія УДАР отримала більшість в Київраді.

5 червня 2014 року Віталій Кличко прийняв присягу мера Києва.

25 червня 2014 указом президента Петра Порошенка призначено головою Київської міської державної адміністрації, змінивши на цій посаді Володимира Бондаренка.

На місцевих виборах восени 2015 року знову балотується на пост мера Києва. За результатами першого туру 25 жовтня набирає 40,57% голосів виборців, і разом з Бориславом Березою, заручилися підтримкою 8,87% киян, виходить у другий тур. У другому турі 15 листопада переміг Кличко — за нього проголосували 66,5% виборців, за Березу — 33,5%.
23 січня 2015 року Віталій Кличко обраний головою Асоціації міст України, до нього цю посаду обіймав Юрій Вілкул.
Після об’єднання партій УДАР і БПП, на позачерговому з’їзді 28 серпня 2015 року Віталій Кличко обраний головою партії БПП Солідарність.

У 1998-2003 рр. Кличко був головою правління міжнародного фонду сприяння розвитку спорту «Спорт — XXI століття». З 2002 року — спеціальний уповноважений ЮНЕСКО за програмою «Освіта для дітей з убогості». З 2003 року — голова правління благодійної організації Фонд братів Кличків.
Державні нагороди. Орден «За заслуги» III ступеня, орден «За мужність» I ступеня. У грудні 2004-го отримав звання Героя України.

Кличко одружений. Дружина Наталія Єгорова — у минулому спортсменка і фотомодель. Діти — сини Єгор (2000 р.н.) і Максим (2005 р.н.) і дочка Єлизавета-Вікторія (2002 р.н.).

Хобі. Дайвінг, музика, шахи.

Також 19 липня день народження у Олександра Ширвіндта (1934), Василя Ліванова (1935), Бенедікта Камбербетча (1976)