Правда чи ні? Дві SIM-карти розряджають смартфон швидше

Зараз знайти смартфон з одним слотом для SIM-карти складніше, ніж з двома. Осторонь не залишилися навіть флагмани – мабуть, тільки Apple і Google які все ще не пропонують «двохсімочніки». Популярність таких гаджетів обумовлена ​​їх зручністю і затребуваністю, але існує думка, що з двома SIM-картами смартфони швидше розряджаються. Це було б прикро, особливо якщо друга SIM-карта використовується рідко. Ми вирішили з’ясувати, чи виправдані ці побоювання, і перевірити час автономної роботи з двома і однією SIM-картою в реальних задачах.

Які варіанти використання SIM-карт існують?

Можливість використання двох SIM-карт з’явилася ще до пристроїв з двома SIM-слотами. Приблизно в один час набули широкого поширення дві реалізації: адаптери і програмовані SIM-карти. Для використання адаптерів було необхідно вирізати чіпи з оригінальних SIM-карт, а для програмованих SIM-карт був необхідний програматор, який дозволяв зчитувати дані з операторських карт. Також випускалися рішення, що комбінують обидва рішення для використання в одному телефоні до восьми номерів.

Зчитування SIM-карт програматором стало неможливим після масового переходу операторів на новий стандарт захисту чіпів, а ось адаптери, як не дивно, до цих пір випускаються і мають невелику нішу серед власників тих же iPhone.

Спочатку перемикання між SIM-картами здійснювалося перезавантаженням телефону (або включенням-виключенням авіарежіма в комунікаторах), але потім з’явилися й інші способи: через SIM-меню або навіть дзвінком на спеціальний номер. Втім, останні два методи нерідко давали збій, і власникам адаптерів і програмованих карт все одно доводилося перезавантажувати гаджети. Відповідно, повноцінною роботою з двома SIM-картами це назвати було не можна: постійно телефон бачив тільки одну карту, а для вчинення або прийому дзвінка з іншої SIM-карті було необхідно ручне перемикання.

Усвідомивши наявність попиту на використання двох SIM-карт, виробники стали вбудовувати такі рішення безпосередньо в девайси. Першою з’явилася вже забута технологія Dual SIM Single Standby (DSSS) . Вона, як і адаптери, вимагала ручного перемикання на потрібну карту, а тому встигла з’явитися тільки в декількох телефонах, наприклад, в Nokia C1-00.

Очевидним кроком на шляху прогресу стало використання в телефонах відразу двох приймачів для кожної SIM-карти. Технологія Dual SIM Dual Active (DSDA) дає можливість прийому дзвінків на обидва номери одночасно, кращу якість прийому сигналу та швидкість передачі даних, але, що очевидно, швидше розряджає акумулятор і здорожує гаджети. Смартфонів з двома радіомодулями зараз випускається багато. Приклад такого апарату з DSDA – Honor 8.

Нарешті, з приходом технології Dual SIM Dual Standby (DSDS) був знайдений баланс між вартістю, енергоспоживанням і зручністю. DSDS використовується в переважній більшості сучасних смартфонів і вимагає всього один радіомодуль, доступ SIM-карт до якого здійснюється завдяки тимчасовому мультиплексуванню. Це дозволяє прийняти дзвінок в будь-який момент часу на будь-яку з SIM-карт, а також не обмежує вас в підключенні до інтернету або відправці SMS. Однак додзвонитися на одну SIM-карту при активному дзвінку з іншої буде неможливо. Хоча за стандартом цього і не потрібно, майже всі пристрої з підтримкою DSDS мають два номери IMEI – інакше можливі конфлікти при використанні двох SIM-карт одного оператора.

Міф: дві SIM-карти розряджають смартфон швидше

Незважаючи на те, що DSDS-смартфони повинні бути спочатку позбавлені проблеми високого енергоспоживання при використанні двох SIM-карт, ми вирішили не довіряти теоретичним викладенням і перевірити все в умовах реального використання гаджетів. В якості піддослідного був обраний смартфон Honor View 10 з підтримкою DSDS як самого популярного способу роботи з двома SIM-картами. Всі функції енергозбереження були вимкнені, а настройки SIM-карт залишені за замовчуванням.

Ми склали набір з чотирьох сценаріїв використання смартфона в повсякденному житті:

• онлайн-ігри – World of Tanks протягом 30 хвилин при середній яскравості дисплея;
• серфінг і соціальні мережі – по 30 хвилин використання Chrome, Facebook і Telegram при середній яскравості дисплея;
• розмова – дзвінок по стільниковому зв’язку тривалістю 30 хвилин з вимкненим екраном;
• режим очікування – 12 годин з вимкненим дисплеєм.

Кожен з тестів був проведений двічі для двох і однієї SIM-карти. В останньому випадку другу SIM-карту з гаджета не виймали, а просто відключали в меню смартфона.

Після виконання тестів ми заміряли, на скільки відсотків розрядився акумулятор смартфона, і звели отримані результати в таблицю.

Щоб не бути голослівними, пропонуємо поглянути і на скріншоти, зняті після кожного тесту.

Як видно з результатів тестування, помітна різниця в енергоспоживанні у нас вийшла тільки в іграх. Однак тут могли позначитися, наприклад, особливості рендеринга різних карт або інші флуктуації енергоспоживання. І з огляду на, що в інших тестах різниця в енергоспоживанні між однією і двома SIM-картами відсутня, справа тут навряд чи в кількості використовуваних SIM-карт. Міф спростовано.

Висновок

Провівши невеликий експеримент, ми наочно показали, що боятися смартфонів з підтримкою двох SIM-карт не варто. Левова частка заряду акумулятора при використанні мережі «з’їдається» безпосередньо радіомодулем, причому йому без різниці, використовується одна SIM-карта, або його ділять між собою дві SIM-карти завдяки технології DSDS. Тому, навіть якщо ви зазвичай користуєтеся однією SIM-картою в своєму смартфоні, ми рекомендуємо купувати саме «двохсімочний» гаджет: ні на енергоспоживанні, ні на ціні такий вибір не позначиться, але при поїздках по країні або за кордон можливість використовувати другий номер може припасти дуже вчасно.