Життєвий цикл зірок, незважаючи на свою протяжність, рано чи пізно добігає кінця: одним світилам судилося стати білими карликами та нейтронними зірками, інші ж звернуться в загадкові чорні дірки. Розбираємось, як змінилася б Сонячна система, якби наша зірка спонтанно перетворилася б на чорну дірку.
Яка доля чекає на Сонце
Сьогодні Сонце перебуває у середині свого життєвого циклу, поступово перетворюючи водень на важчий гелій-4. Приблизно через п’ять мільярдів років запаси водню в ядрі Сонця закінчаться, що призведе до припинення термоядерного синтезу та порушення балансу гравітації (що діє на ядро) та тиску (якого протистискує стиску ядра).
Таким чином, гелієве ядро Сонця почне стискатися під тиском зовнішніх шарів — певного моменту температура в ньому зросте настільки, що атоми гелію запустять нову термоядерну реакцію. Оскільки температура горіння гелію вища, Сонце почне виділяти більше енергії на одиницю маси та розширюватися, принагідно охолоджуючись.
Поступово Сонце почне спалювати і важчі елементи, а коли запаси ядерного палива в його надрах добігають кінця, зовнішні шари випаруються, залишаючи в космосі одне гаряче ядро — білий карлик. У такому стані Сонце проіснує ще багато мільярдів років, поступово остигаючи.
Будь-яка історія має альтернативний кінець
Сонце має замалу масу для того, щоб сила стиснення ядра призвела до гравітаційного колапсу в чорну дірку. Тим не менш, навіть у випадку, якби це перетворення було можливо, спостерігати за ним із Землі було б просто нікому, оскільки її поверхня була б непридатною для життя.
Якщо знехтувати деякими особливостями еволюції нашої зірки і припустити, що чорна діра еквівалентної маси з’явиться замість Сонця лише за кілька хвилин, орбіти Землі та інших планет залишилися колишніми. Важливо розуміти, що чорні дірки поводяться як і будь-які інші астрономічні об’єкти, аж ніяк не будучи «космічними пилососами», якими їх часто представляє популярна культура.
Звичайно, збереження орбіт стане аж ніяк не головною проблемою в цій ситуації: відсутність джерела тепла та світла призвела б до припинення фотосинтезу та загибелі всіх рослин, а відтак і масового вимирання наземних та морських тварин. Цілком імовірно, що єдиними живими істотами на Землі залишилися б лише мікроорганізми, здатні отримувати енергію та поживні речовини з геотермальних джерел — і лише на певний час.
