Повномасштабне вторгнення Росії в Україну повернуло на порядок денний питання ядерної зброї. У Кремлі це постійна та улюблена тема для маніпуляцій. Така напруга змусила повернутися до теми так званого “ядерного клубу”. Загалом у світі зараз дев’ять ядерних держав. Про це повідомляє tech.liga.
Загальна картина
До списку входять п’ятеро учасників договору про нерозповсюдження ядерної зброї: США, Китай, Великобританія, Франція та Росія. Ще три країни також мають ядерну зброю, але вони не входять до договору: Індія, Пакистан, Північна Корея. Вважається володарем власного ядерного потенціалу і Ізраїль (з кінця 1960-х років), але держава не декларує його наявність.
Американська асоціація з контролю за озброєннями вказує, що на січень поточного року у світі налічувалося близько 13 080 ядерних боєголовок. Найбільше в Росії – 6257. З цієї кількості – 1458 розгорнутих, 1760 списаних, інші – у запасі.
Документальний контроль
Регламентується така зброя трьома основними договорами:
- Про нерозповсюдження ядерної зброї (1970 р.)
- Про обмеження стратегічних озброєнь (1972 р.)
- Про скорочення стратегічних озброєнь (1991 р.)
Останній документ у 2021 році було продовжено на п’ять років. Його головна норма – не більше 1550 стратегічних розгорнутих боєголовок на країну, для кожного розгорнутого важкого бомбардувальника – не більше однієї боєголовки.
Наразі Альянс стежить за можливістю використання Росією ядерної зброї проти України чи НАТО. Поки що немає високого рівня підготовки. Також на олівці – передача Білорусі Іскандерів, які можуть мати ядерні боєголовки.
Що являє собою ядерна зброя
її називають різними термінами – атомні/ядерні бомби, ядерні боєголовки.
Є дві категорії ядерного питання: зброя, заснована на розподілі важких ядер плутонію або урану-235, а також зброя термоядерного плану (водневі бомби) із збільшеною потужністю вибуху та руйнувань. Через ядерну зброю створюється величезна вибухова сила. Її вимірюють у кілотоннах та мегатоннах. Також йдуть викиди тепла та радіації.
Тактична зброя – ядерні боєголовки у тактичних ракетах, артилерійських снарядах, мінах, торпедах. Подібні снаряди знищують бойовий склад та зброю противника на фронті та в ближньому тилу, у космосі, повітрі та на морі.
Стратегічна зброя – знищення інфраструктури та центрів ухвалення рішень у глибокому тилу. Її відправляють на крилатих та балістичних ракетах, на літаках. Щодо останнього – єдиними випадками використання літаків для доставки таких бомб (включаючи випробування) вважається бомбардування Хіросіми та Нагасакі.
Україна та ядерна зброя
Україна, Казахстан та Білорусь, які мали частину радянського ядерного потенціалу, передали всі боєприпаси до РФ протягом 1992 – 1996 років. Частину було знищено.
Після приєднання до договору про нерозповсюдження ядерної зброї Україна заявила про намір позбутися такої спадщини. У відповідь 5 грудня 1994 року було укладено Будапештський меморандум. Він має на увазі повагу до незалежності, суверенітету та існуючих кордонів України з боку Росії, США, Великобританії. Документ декларує утримання від агресії на Україну, зокрема й економічного плану.
Офіційний статус неядерної держави Україна набула 2 червня 1996 року. Цей факт прокоментував доктор фізико-математичних наук, професор НАН України, у 90-х голова Державного комітету з питань науки та технологій Сергій Рябченко:
“Мовляв, міжнародна спільнота домовилася, що головні обов’язки СРСР переходять до Росії. А ось інші країни нехай теж підпишуть, бо це вже незалежні держави і ніяк не ядерні. Тому почали “викручувати руки” Україні з загрозою економічних санкцій, блокади та всього іншого “, – згадує Рябченко.
За словами експерта, Україну схилили до чітких зобов’язань, але країни-підписанти обійшлися заявою із неконкретними гарантіями. Крім цього, Україна не мала можливості утримувати ядерну зброю. Було мало спеціалістів, не вистачало грошей на утримання ракет та не вистачало підприємств зі збагачення радіоактивних матеріалів.
Росія порушила Будапештський меморандум у 2014 році окупацією Криму та частини Луганської та Донецької областей.
Чи можна відновити ядерну зброю в Україні
“Тепер відновити збагачений уран – це страшні гроші. Наприклад, збагачення рівня використання в ядерних електростанціях – це 2%, а для бомби потрібно 90% з лишком.
Реально сьогодні, на мій погляд, в Україні немає економічно організаційної можливості, щоб створити хоч трохи потужну ядерну зброю, яка б змусила потенційних ворогів з нею вважатися”, – прокоментував Сергій Рябченко.
Питання впирається у мільярди доларів, роки роботи та тисячі необхідних для процесу людей.
