У той же час, з Податкового кодексу виключають норму про “податок на іноземну рекламу”, тобто українські юридичні особи та ФОПи не повинні будуть платити 20% податку при купівлі електронних послуг у іноземних компаній.
Таким чином, автори законопроекту, головним з яких є депутат від “Слуги народу” Данило Гетманцев, вирішили “врегулювати” цю сферу. Декларована мета – збільшення надходжень до бюджету України.
Однак, економіст Олег Пендзин нам в коментарі заявив, що додаткове навантаження в сфері електронних послуг не зможе істотно закрити “дірку” в 300 мільярдів гривень в Держбюджеті.
За словами Пендзина, влада “панічно шукає способи хоч якось наповнити державний бюджет”.
“Насправді, це не настільки великі надходження, щоб це стало дієвим в напрямку наповнення державного бюджету. На сьогоднішній момент ініціатив, які б збільшували фіскальний тиск на населення, досить багато, як і заяв від наших податківців щодо оподаткування людей, які на сьогоднішній день формально не зайняті, оподаткування грошей, які приходять від наших заробітчан.
Я сприймаю це наступним чином: влада панічно шукає будь-які способи, щоб хоча б якимось чином наповнити державний бюджет України, тому що доходи у нас катастрофічно падають. Замість олігархів вони готові притискати простих людей. Вони сподіваються, що не опору. Я думаю, що це глибоко помилкова точка зору, і не варто притискати ні ФОП, ні звичайних громадян України. Треба подивитися на ті реальні несплачені податки, які не платять олігархи в бюджет.
На сьогоднішній день в світі є така практика, податки сплачуються в тому місці, де надаються послуги “, – зазначив економіст.
Що зміниться для українців?
Незважаючи на те, що ПДВ – це непрямий податок, так чи інакше кожен українець платить його, оскільки його закладено у вартість товарів і послуг.
Таким чином, прийняття законопроекту підвищить вартість на електронні послуги на 20%. При цьому, як зазначає Пендзин, точно не зрозуміло хто саме і яким чином буде відслідковувати всі операції і надані електронні послуги.
“Не в залежності від того, де зареєстрована компанія, яка надає послуги, повинні платити податки, зокрема податок на додану вартість, на надання послуг.
З одного боку це може збільшити вартість контенту, який скачується українцями, тому що буде накладатися податок на додану вартість, але технічно не відомо, як це буде здійснено, тому що фізично неможливо відстежити загальний обсяг наданих послуг. Хто це буде відслідковувати? Це по-перше. А по-друге, цей законопроект пропонує надавати електронну декларацію без реєстрації в Україні платника податку на додану вартість. Це повний нонсенс, тому що є дуже багато нюансів і я не уявляю, як технічно вони це збираються робити. Навряд чи великі компанії і мережі, що надають послуги, підуть на реєстрацію в Україні. У нас не такий великий ринок, по-перше. А по-друге – це ми хочемо, щоб нам надавали послуги, а не вони. Якщо Україна раптом піде з сегмента Facebook, то менше обсяг послуг не стане. Це лише красива ідея, яка навряд чи може бути реалізована “, – підсумував Олег Пендзин.
Автори законопроекту у пояснювальній записці наводять приклад країн ЄС і Росії. В останній з 1 січня 2017 працює ПДВ для таких послуг. З тих пір платниками ПДВ в РФ зареєструвалися Apple, Google, Microsoft, Netflix, Bloomberg, Alibaba, Booking.com, відзначають автори проекту.
