Для експерименту я провела інста–опитування серед своєї 10-тисячної аудиторії підписників. Як виявилось, 85% опитаних не задоволені своїм акаунтом. У когось не вистачає коштів на хороший телефон або фотокамеру. Хтось не вміє писати тексти і спілкуватися з аудиторією. У когось не виходить дійти до якогось окремого стилю у кольорі фотографій. Хтось не може впоратись із обробкою. І не будемо тут забувати про небезпеку, на яку часом ідуть фотографи задля вдалого кадру. А ще майже кожен інстаграмер, якого я опитувала, хоча б раз почувався пригніченим, хотів видалити свій профіль або ж переймався через свою недостатню популярність. Не можна оминути й критики. Де-де, а в Інстаграм вона на кожному кроці. І все це часом змушує людину відчувати себе гіршою за інших і витрачати безцінні години своєї молодості для цієї, так би мовити, безглуздої справи.
Та існують і відчайдухи, яким вдається! На особистому досвіді скажу, що тут, в Інстаграмі, я познайомилась із багатьма цікавими людьми. Тут шукаю натхнення і ділюся своєю творчістю. Постійно спілкуюсь і читаю різноманітні думки та історії інших. І далеко не кожен із них має новий айфон, мешкає у сучасному місті чи має можливість багато подорожувати.
Щоб не йти далеко, розповім про свій досвід. Бо найдостовірніша інформація – та, яка йде з перших уст. За півроку мені вдалось зібрати аудиторію у понад десять тисяч. А це удвічі більше, ніж населення у моєму містечку. І все – за допомогою камери у 8 Мп на старенькому Леново, який навіть не завантажує відео в мережу.
Недарма ж, як стверджують багато інстаблогерів, головним є бажання і щирість. Не бійтеся відкритись людям і тоді вони відкриються вам. А найкраще – спілкуйтесь якнайбільше із своїми реальними друзями, бо це набагато краще, ніж будь-які лайки. А нових віртуальних друзів – переводьте у реальні! І не переймайтесь через “недостатню популярність” – лайки це всього лише лайки, а реальне життя – незрівнянно цінніше й цікавіше!
