Що відрізняє преміальні телевізори від бюджетних Android TV

Телевізор для мене – це не просто великий екран, а щось, що має приносити кайф від перегляду. Але дивуюся, як часто люди беруть перше, що трапляється під руку, аби тільки дешевше. А потім сидять і думають, чому картинка якась “так собі”, а звук – як із банки. Так ось, різниця між дешевим і дорогим телевізором справді відчутна, і краще вже раз розібратися, ніж потім жаліти.

Що варто знати

Про розмір екрана чи 4K навіть не говоритиму. Всі й так розуміють, що більше – краще, а 4K нині є майже скрізь. Але ключове – це матриця. Вона відповідає за те, наскільки круто виглядатимуть фільми чи ігри. Наприклад, є LCD і OLED. Якщо LCD – це “норм”, то OLED – це вже рівень “вау”. У OLED кожен піксель світиться сам по собі, тому чорний виглядає дійсно чорним. Але такі телевізори дорогі, плюс у них є прикол, що може залишатися слід від логотипів каналів. Тож якщо любите дивитися новини годинами, це може дратувати.

Щоб зробити LCD більш крутим, виробники вигадали всякі штуки з підсвічуванням. Наприклад, MiniLED і QLED дають більше яскравості та контрасту. А якщо є ще й Local Dimming, то темні сцени виглядають просто шикарно. Чесно, я б зараз обирав щось із QLED MiniLED. Це, звісно, не OLED, але якість картинки теж вражає.

Окрім матриці, є ще процесор. І тут головне – не “купитися” на дешевизну. У багатьох бюджетних телевізорів така слабка начинка, що навіть меню лагає. Це як старий телефон: усе працює, але хочеться його кинути в стіну. Щоб не наступити на ці граблі, дивіться на оперативку. Якщо менше ніж 2-3 ГБ, краще одразу шукати щось інше.

Звук – окрема історія. Ну серйозно, що за насолода від фільму чи гри, якщо звук глухий і плоский? У дешевих моделей це стандартна проблема. У дорогих телевізорів усе краще: більше динаміків, потужність вища, та й сам звук якийсь насичений. Якщо є підтримка Dolby Atmos, то, можна сказати, питання зі звуком вирішене.

Ну і про бренди. Тут телевізори – це не смартфони, де дешевий телефон може бути супер. Тут ім’я дійсно важливе. Наприклад, Xiaomi робить класні телефони, але їхні телевізори – це, м’яко кажучи, компроміс. Тому я б радив дивитися на бренди, які спеціалізуються на телевізорах, а не просто “роблять усе”.

Загалом, якщо хочете, щоб телевізор приносив задоволення, беріть щось толкове. Не полінуйтеся покрутити його в магазині, подивитися на картинку, оцінити звук. Це не та річ, на якій варто економити, бо користуватиметеся ним роками.