Смартфон, здається, вже приріс до нас. Без нього навіть у магазин не виходжу, що вже казати про прогулянку. А деякі люди взагалі беруть телефон навіть у ванну чи туалет, не кажучи вже про засинання під скролінг стрічки новин. Я й сама ловила себе на тому, що постійно тягнуся до нього, навіть якщо там нічого важливого немає.
Що ще варто знати
Але знаєте, психологи кажуть, що це справжня залежність. І я з ними погоджуюсь. Варто вміти трохи стримувати себе, щоб не перетворитися на людину, яка не може прожити хвилини без гаджета. Ось я, наприклад, вирішила встановити собі кілька правил, і знаєте, це реально допомагає.
По-перше, телефон — це не все. Якщо я щось читаю чи перевіряю, то тільки тоді, коли справді потрібно. Постійно ловити кожне повідомлення — це просто марнування часу. По-друге, я перестала тримати його в спальні. Серйозно, це був найкращий крок. Телефон далеко — і спокуса залипнути зникає. Третє, коли мені треба відпочити, я не беру телефон. Краще просто пройтися, подивитися у вікно, подумати про щось своє. Навіть кілька хвилин такого “перезавантаження” дають більше, ніж нескінченний скролінг.
Ще одна класна штука — ліміти екранного часу. Я навіть встановила спеціальну програму, яка контролює, скільки часу я проводжу в телефоні. Спершу це було дивно, але потім зрозуміла, скільки годин вивільнилося. А ще я почала замислюватися, чому мене так тягне до смартфона. Іноді це просто бажання втекти від реального життя, від купи справ, які накопичилися. Але це не вихід. Краще вирішити свої питання, ніж ховатися за екраном.
Та я не фанатка заборон. Виділити час на телефон — це нормально. Наприклад, увечері перед сном або коли стоїш у пробці. Головне — знати міру і не дозволяти гаджету керувати тобою.
