Сучасні комп’ютери можна поділити на класичні персональні та сервери. Сервер – спеціальний комп’ютер, який “живе” в дата-центрі та постійно підключений до інтернету. Сервери виконують найрізноманітніші завдання, від хостингу веб-сайтів до зберігання та обчислення різних даних.
Схематично будь-який комп’ютер складається з материнської плати, процесора і двох видів пам’яті – постійної та оперативної. Тільки ось архітектура сервера багато в чому відрізняється від класичних десктопних ПК, особливо це стосується процесора.
Так чим же відрізняється десктопний процесор від серверного? Підписуйтесь на мій блог про технології та ставте лайк! А я спробую вам розповісти досить складну тему простими словами так, як ви звикли.
Ядра і потоки
Якщо для звичайного офісного комп’ютера буде достатньо двоядерного CPU, який працює на 4 потоках, то для сучасного сервера це буде вкрай мало. У серверних процесорів може бути всередині спокійно 64 ядра і 128 потоків. Особливо у тих серверів, до яких постійно підключаються користувачі для тих чи інших завдань. Що більше ядер і потоків, то краща багатозадачність будь-якого комп’ютера, не тільки сервера. Ядра і потоки – можна назвати найголовнішим параметром будь-якого процесора.
Більше кеш пам’яті
Усередині процесора є дуже швидка пам’ять, яка називається “кеш-пам’ять”. У ній записуються ті дані, з якими безпосередньо працює процесор “тут і зараз”. Така пам’яті вимірюється кілобайтами і мегабайтами – цього достатньо процесору. Серверний CPU, як правило, має великий об’єм кеш-пам’яті – що більше такої пам’яті, то швидше працює комп’ютер. А десктопному ПК занадто великі обсяги L кешу просто не потрібні – немає такої багатозадачності, як у сервера.
Підтримка великого обсягу оперативної пам’яті
У десктопному ПК максимальний обсяг оперативної пам’яті обмежений особливостями материнської плати і процесора. Серверні ж CPU призначені для роботи з великими обсягами ОЗП – на таких машинах може бути встановлено кілька сотень гігабайт оперативної пам’яті. Звичайному комп’ютеру такий обсяг не потрібен, навіть сучасний ігровий ПК рідко коли має понад 32 гігабайти оперативної пам’яті.
Висока надійність
У серверного CPU кількість годин напрацювання на відмову у багато разів вища, ніж у звичайного процесора. Це обумовлено тим, що процесор усередині сервера призначений для постійної роботи – сервери працюють 24/7 і часом без зупинки до відмови. Додамо сюди високе навантаження і багатозадачність і отримаємо дуже високу надійність CPU для сервера.
Серверні “камені” можуть мати всередині себе програмні механізми для виявлення різних помилок (адже сервер не повинен помилятися), а також підтримувати гарячу заміну обладнання, наприклад, оперативну пам’ять без перезавантаження комп’ютера.
Підтримка віртуалізації
Серверні процесори мають набори інструкцій, які розроблені для підвищення продуктивності віртуалізації. Така схема дає змогу ефективно використовувати ресурси сервера для роботи кількох віртуальних машин одночасно. На базі одного сервера можна мати всередині начебто кілька віртуальних машин, робота яких не заважатиме одна одній – за це і відповідає більш сувора і продумана віртуалізація.
Висока енергоефективність
Сучасний серверний процесор оптимізовано для того, щоб “вхолосту” не витрачати свої ресурси. Це досить складний процес оптимізації, коли CPU під час роботи нагрівається і споживає багато енергії. Енергоефективність серверного процесора буде завжди на висоті – це потрібно як для зниження енергоспоживання, так і ресурсів для охолодження. Навряд чи власник дата-центру захоче переплачувати за зайві кіловати та посилене кондиціонування приміщення із серверами.
Також варто згадати про те, що серверні процесори мають високий запас міцності та низьке моральне старіння, що робить їх використання привабливим у звичайних комп’ютерах. Досі актуальні знамениті серверні Xeon’и 10-річної давності – за допомогою такого CPU можна дуже недорого побудувати потужний персональний комп’ютер.
