Вже зараз продаються смартфони із гнучкими екранами. Чим же такі рішення перевершують звичайні дисплеї?
Сьогодні на ринку можна зустріти ноутбуки, годинники, смартфони та іншу техніку з гнучким екраном. Причому перші експерименти зі створення таких гнучких предметів почалися ще у XX столітті: їх проводила компанія PARC (підрозділ Xerox), щоправда, намагалася розробити гнучкий електронний папір. У 1989 році винахідник Ніколас Шерідан вирішив створити гнучкі екрани для телефонів, а в 2003 відбулася спроба Xerox вивести цю технологію на ринок, але собівартість її була занадто висока.
Далі зробити такі дисплеї спробувала HP. При цьому в 2010 році стало зрозуміло, що подібні екрани надто потужні в порівнянні зі склом. Цього ж року Samsung продемонструвала кольоровий гнучкий дисплей. Але популярним він так і не став.
Гнучкі екрани створюються на основі технології OLED (органічні світловипромінюючі діоди) або AMOLED (активна матриця із світловипромінюючих діодів). Подібним дисплеям не потрібне підсвічування, а замість скла у них кілька шарів поліетиленової плівки.
У чому ж переваги та недоліки таких дисплеїв? З достоїнств можна виділити стильний зовнішній вигляд, компактність, можливість трансформації. Також такий екран не можна розбити, а в майбутньому – коли технологія отримає розвиток та поширення – він буде коштувати недорого.
Але є й низка недоліків. Наприклад, подібні екрани не можуть захистити корпус від зовнішнього впливу, є обмеження серед перегинів, споживають вони багато енергії, часто місце перегину деформується, а механізм зношується. Та й ціна на гаджети з таким дисплеєм поки що досить висока.
